Головна

olesya

– А мені, свахо, тих ваших вишень не треба! Я вас не просила мені відрами передавати, – замість подяки почула я у відповідь. Ось і будь Іване добрий. Та я як краще хотіла, вишні, як мед солодкі. Але чому сваха не відразу їх мені повернула, а аж за три дні, коли вони вже й сік пустили. І додам, що одне відро було надібране. Певне таки і наїлися досхочу і вареників наробили. Ну а біля банок-склянок і гарячої плити вона стояти не збиралася. Я не витримала і сваху таки набрала
життєві історії 0
– А мені, свахо, тих ваших вишень не треба! Я вас не просила мені відрами передавати, – замість подяки почула я у відповідь. Ось і будь Іване добрий…
Десь за годинку пролунав дзвінок від Лілі. Я ж думала, буде обурюватися, чому я її не дочекалася, щоб всім разом посидіти за столом. Але ні. – Ти спеціально, Любко, це зробила? – Що зробила? – В голові крутилося різне. Може щось не те подарувала, чи сказала Мирону. – Ти ж знаєш, що вітати людину з сорокаріччям це погана прикмета. І до чого нам тепер готуватися з Мироном, не підкажеш? – Я взялась за голову. Вже чотири дні брат з Лілею мене ігнорують
життєві історії 0
– Та як тобі тільки в голову могло таке прийти? Я ж рідна сестра! Для тебе, Мироне, я лише добра бажала і бажаю. А те, що ви собі
Своїй онучці на восьмий день народження я не мала змоги подарувати “конверт з грошима”, який вона замовила. Але з пустими руками я не прийшла. В своєї сусідки кондитерки я замовила торт у вигляді волейбольного м’яча. Саме таким видом спорту й займається Златка. Самі розумієте, солодкий витвір мистецтва не коштує двісті, чи навіть п’ятсот гривень. Але це не бентежило мою онучку, бо на свято я від неї такого наслухалася, що голова йде обертом. Дочка за Златку вибачилася, але сама онучка ні. Вона ображена, бачте!
життєві історії 0
Моя донька Марія, якій у лютому виповнилося сорок п’ять років і її чоловік багато років намагалися стати батьками. Коли їм це нарешті вдалося, маленька донечка стала для них
Я забрала Івана з сім’ї, бо котилися вони з дружиною на самісіньке дно. З села він переїхав в мою квартиру. В нас народилась донечка, а сам Іван став власником СТО і їздить на крутій іномарці. І ось через стільки років мені прилітає поза очі, що я розлучниця. Що так по-багатому могла б і Ірина біля Івана жити, що я її місце зайняла. Але перепрошую, не знати ким би став, і де б був Іван, якби я його не “приютила”
життєві історії 0
На початку наших відносин з Іваном про нас і словом ніхто не обмовився, а як минуло п’ятнадцять років, то мене розлучницею називати почали. Та невідомо ким би був,
Ми перші з автівки вийшли. Несли окрім подарунків і торби з овочами, м’ясом та фруктами. В той час онучки вилетіли з будинку, нібито, як нам на зустріч, та нас оминули і побігли обіймати міських діда з бабою, які несли три кульки гелеві і якусь невеличку коробку, гарно запаковану. Мені хотілося плакати, але я стрималася, щоб не псувати дитині свято. Мені здається, всьому виною невістка. Вона налаштовує дівчаток проти нас, бо це її батьки
життєві історії 0
Ми зі сватами разом до дітей на дачу приїхали. Так вийшло випадково. Мій Сергій паркувався, в нас хоча і старенька Волга, але ще на ходу, як поруч біля
Як тільки приїжджала в село до бабусі з дідусем, чула за спиною, коли везла поперед себе коляску: “То та Катька, що завилася! Знаєш? Рузі і Степана онучка. Ох і виховали! Який сором! Одна, без чоловіка з дитям по вулиці гуляє. Тьху-ти!”. Та з того часу спливло багато води. Вчора у фейсбуці привітала свого улюбленого і старшого онука з шістнадцятиріччям, а сьогодні зайшла на сторінку і отетеріла. Люди, яких я знаю все життя і які знають мою ситуацію, ось так вільно пишуть в коментарях “чорноту” яку прикривають милими привітаннями і побажаннями для іменинника
життєві історії 0
Вчора у фейсбуці привітала свого улюбленого і старшого онука з шістнадцятиріччям, а сьогодні зайшла на сторінку і отетеріла. Люди, яких я знаю все життя і які знають мою
Коли старша дочка сестри, моя племінниця, заміж виходила, то приїхала Ольга з тої Італії і не сама, а зі своїм Альберто. Все село нас довго обговорювало. З чоловіком вони розлучені не були, а таку публику вона влаштувала, на сміх і очі людські. Ледь ми цей сором в селі пережили. Ось я й хвилююсь за дочку, бо хочу для неї гарного життя. Але та вперлася, поїде вона на ті заробітки. – Кума там два роки, і нічого, гроші висилає, розлучатися не збирається! – Та хіба ж це гарний приклад?
життєві історії 0
– Кума там два роки, і нічого, гроші висилає, розлучатися не збирається! – Та хіба ж це гарний приклад? Вперлася моя дочка, що хоче їхати на заробітки в
– Ой, мамо, ну знайшла за що ображатися! Дитину без тебе похрестили. Я надіюся, що це не останній твій онук, ще побуваєш ти на такому святі!, – сказала мені дочка, коли я повернулася з моря зі старшою дочкою і її двома дітьми. Але добре, я була в Болгарії, але ж мій чоловік, тато Каті, був тут, в Тернополі, але йому дочка і знати не дала про святкування. Я ж як думала, сестри нарешті покумляться. Але ні, Катя наша зробила як хотіла. – На другу суботу ресторан був зайнятий. – Ну не аргумент, а казна що
життєві історії 0
– Ой, мамо, ну знайшла за що ображатися! Дитину без тебе похрестили. Я надіюся, що це не останній твій онук, ще побуваєш ти на такому святі!, – сказала
В якості допомоги нам з чоловіком дали велику торбу продуктів і дві, новенькі, ще запаковані подушки. Ми так мріяли на них поспати, але ж шкода, вони ж такі гарні, нехай лежать. На жаль, чоловік свою мрію не здійснив, бо пів року тому його не стало. Мене ж до себе забрав син з невісткою. Марічка підготувала мені кімнату, застелила ліжко. Але першу ніч я не зімкнула очей. Сльози текли рікою. Тепер я не жалію собі нічого: їм з гарної посуди, користуюсь новими приборами і найголовніше – сплю на зручній подушці!
життєві історії 0
Все життя ми собі з чоловіком все шкодували. Я думаю, ми не одні такі, бо якось так було заведено. В серванті було повискладувано тих сервізів, певне з п’ять,
Зі мною не хоче спілкуватися ні чоловік, ні дочка, ні навіть зять, якому я геть чужа людина. А вся причина в тому, що я не хочу йти на свій заслужений відпочинок і продовжую працювати. – Ти про нас взагалі не думаєш? Я вже замучився доглядати за домом і готувати їжу. Врешті-решт я не почуваюся чоловіком, а якою прислугою. – Після Дмитра втрутилася і дочка. Але якщо чоловіка я ще розумію, то від Анни я такого не очікувала
життєві історії 0
Мій чоловік і донька засмучені, що я не хочу на пенсію. Вони очікували, що я буду їхньою прибиральницею і куховаркою на повний робочий день Історія почалася минулого року.

You cannot copy content of this page