Головна

olesya

Анастасія Григорівна, я ні на що не натякаю, живіть хоч до 150, але я б вам рекомендувала нову квартиру відразу ж на сина оформляти. Ну для кого вся ця колотнеча з документами. Син у вас один єдиний, – сказала невістка. А мені, на хвилиночку, ще навіть шістдесяти немає. – Ти знаєш, Оксано, може ти й права. Як би там не було, а я вчиню з квартирою розумно і так, як підказує мені моє серце
життєві історії 0
– Анастасія Григорівна, я ні на що не натякаю, живіть хоч до 150, але я б вам рекомендувала нову квартиру відразу ж на сина оформляти. Ну для кого
Ооо, мам, а в тебе обновки, – сказала мені Люда приміряючи біля шафи мої чоботи. – Та вони якраз на мене. Шкіряні, нога потіти не буде. В тебе ж є, минулорічні. Вони ж ще хороші. Ти ж не проти, якщо я їх собі заберу. Я молода, мені більше треба. Ви знаєте, я вперше в житті так повелась з дочкою. – Не чіпай і положи в коробку. Це моє взуття, а тобі якщо треба, то або ж йди сама на роботу, або ж мужинька свого проганяй
життєві історії 0
Дочка кожного разу коли мене відвідувала, несла з собою торби, тому я й не здивувалася, коли в четвер Тетянка зайшла з великим пакетом і не одним. – Мамо,
Люба, дай мені трішки часу. Я подам на розлучення, але поки треба врегулювати всі справи з майном. Та й син ще маленький, – сказав мені Віталик і ніжно обійняв. Я й чекала. Минали місяці, потім рік, два. Ми й досі зустрічаємося, їздимо у “відрядження”. Він дарує мені подарунки та продовжує давати обіцянки. Але потім настав день який все змінив. Ми випадково зустрілися з Віталиком в кінотеатрі. Я вже хотіла йому помахати, покликати, але тут помітила, що він не один. Він був там із дружиною. Її чималенький животик відразу ж кинувся мені в очі
життєві історії 0
Я ніколи не планувала й дивитися в сторону одружених чоловіків. Це завжди для мене було табу. Але іноді все саме собою трапляється, незважаючи на те, що ми планували.
Ти подякуй, що я дозволила сину тебе в його квартирі прийняти. Теж мені, зірка знайшлася, – сказала я в очі цій Галині. І мені і краплі не соромно. Але якби там не було, я змирилася з вибором Мирона, а ще більше розтанула, коли за рік часу “молоді” оголосили, що чекають дитину. Для Мирона це перша дитина. Невістка ж моя вже сімнадцять років, як мама. Її дочка вже студентка і живе окрема, а виховувала її бабуся. Цю Діанку я жодного разу не бачила. Галя каже, що Діана багато вчиться і не має часу роз’їжджати по гостях
життєві історії 0
– Ти подякуй, що я дозволила сину тебе в його квартирі прийняти. Теж мені, зірка знайшлася, – сказала я в очі цій Галині. І мені і краплі не
Іванко, які хрестини онучки в ресторані? Це ж треба якийсь подарунок купити чи гроші дати. А в конверт же тисячку не вкладеш. Підемо наступного дня і привітаємо онучку дома, щоб без цих витрат. Я ж вікна пластикові замовив. Нам є куди вклалися, – сказав чоловік. Я ж, щоб ніхто не бачив, пішла в сад за хату, яку ми все життя будуємо, і розплакалася. Добре що дочка вийшла заміж і дременула від цієї тотальної економії. Я ж так вчинити не можу
життєві історії 0
– Мамо, я через цю вашу хату моря не бачила. Доки ти плануєш мовчати? Невже ця тотальна економія ще тебе не замучила?, – сказала мені дочка, коли я
Твоя дочка навіть горнятка після себе не помиє. Вона живе тут, як в готелі, – сказала до тата мама. Одного вечора я не стрималася. – Добре, раз я вам так мозолю очі, то я знайду своє місце і буде вам чиста година. – Олено, перестань. Ми сім’я, і ми повинні допомагати один одному, – каже мені мама спокійним голосом. – Але ти хочеш, щоб я була у вас безкоштовною прибиральницею!, – відповіла я мамі і грюкнула дверима. Я поговорила з подругами, і вони запропонували мені кімнату в своїй квартирі, яку орендували. Та проблема в грошах
життєві історії 0
Я навчаюся у вимогливому університеті та присвячую весь свій час навчанню. Але батьки хочуть, щоб я більше брала участі у домашньому господарстві. Ми постійно сперечалися, поки не дійшло
Ми вас до хати пустили, – сказала свекруха. – Тільки за це ви повинні нам дякувати. А вже годувати, то вибачайте. В нас є свої, рідні онуки, яким наша допомога потрібна. Нехай твоя мама трохи вам допомагає. Я б на місці Анни Гаврилівни була рада, що в хаті запанує дитячий сміх. Але це не про цю жінку. – Матусю, ми всі булочки з’їли. Ти нас не будеш сварити? – Ну чого сварити, рідненькі? А що, бабуся не гукала вас поїсти? – Ні, бабуся сказала, що ми маємо свій холодильник і в їх попросила не заглядати. Діти весь день просиділи в хаті голодні, бо не рідні бабусі
життєві історії 0
– Ми вас до хати пустили, – сказала свекруха. – Тільки за це ви повинні нам дякувати. А вже годувати, то вибачайте. В нас є свої, рідні онуки,
Оксано, в мене троє дітей. Ти кого вчитися зібралася?, – не дослухавши сказала свекруха. Іван з того всього вийшов з квартири, але у слід ще почув від мами те, що він невдячний, бо і слова в її захист не сказав. – Ти що, забув, як я тобі догоджала? Та твій тато тільки роботу пильнував і друзів. Я тебе з братами на ноги поставила, і з Діанкою собі раду дам. – Я відчуваю, що попереду важкі часи, але як до них підготуватися я не знаю
життєві історії 0
Оксано, в мене троє дітей. Ти кого вчитися зібралася?, – не дослухавши сказала свекруха. Іван з того всього вийшов з квартири, але у слід ще почув від мами
До мене дійшли чутки, що Ірина при надії. Заміжня вона не була, тому ця новина сколихнула усе містечко. – Іринко, я тебе вітаю! Хто там? Хлопчик чи дівчинка?, – спитала я подругу. – Дівчинка, – відповіла Ірина і трішки зашарілася. Я не планувала розпитувати що і звідки, бо розуміла, це її життя і мені вмішуватись не варто. – Може, вип’ємо кави?, – запропонувала Ірина і я погодилася. В кав’ярні Ірина більше розпитувала про мене, про сім’ю, сина. Про себе ж лише натякнула, що “подарунок долі” вона отримала на одному з курортів, де відпочивала і що дуже щаслива, що в неї буде ця дитинка
життєві історії 0
Мені було важко змиритися з втратою батька. Він був всім для мене, і не лише для мене. Тато був людиною дуже світлою і співчутливою. Він ніколи не проходив
Синок, ну які заробітки? У вас є все чого тільки можна побажати. Залишайся з сім’єю. Ось, доця скоро кавалера в хату приведе на знайомство, – говорила мені мама. Я ж стояв на її подвір’ї з невеличкою сумкою в руках і моє рішення вже було не змінити. Тут я нікому не потрібен. І дружина і дочка за роки моєї відсутності, навчилися жити без мене. Сім років минуло з того часу, як я поїхав в Чехію на заробітки вперше
життєві історії 0
– Синок, ну які заробітки? У вас є все чого тільки можна побажати. Залишайся з сім’єю. Ось, доця скоро кавалера в хату приведе на знайомство, – говорила мені

You cannot copy content of this page