Головна

olesya

Любо, я не хочу бути багатослівною, але я відвозила твою маму з магазину додому і не раз. По її вигляду зрозуміло, що такі важкі сумки їй носити не дуже добре, – сказала я подрузі, коли ми зустрілися на вулиці. Люба нічого не відповіла, але підтвердила, що і мама і тато вже не дуже добре почуваються. Наступного дня після розмови мені було приємно побачити, як Люба посадила маму в автівку і вони вдвох поїхала на закупи. Але вчора я знову бачила тітку Валю, яка несла пакет з продуктами сама
життєві історії 0
Я не розумію свою подругу Любу, яка живе зі своїм хлопцем в одному будинку зі своїми батьками. Люба скрізь їздить на автомобілі, але вона ніби не помічає, як
Олю, все містечко на слуху, а ти ніби не хочеш це помічати!, – сказала мені подруга. – Що на слуху? Як? Що ти маєш на увазі? – Ти ж знаєш Оксану, що двійнят має? – Ну, так, знаю! А що? – А її чоловіка знаєш? – Ну так, з вигляду, містечко в нас не велике. – Так ось, твоя Галя з ним крутить шури-мури! Світ ніби перестав для мене існувати. Я не розуміла, як маю жити і що робити. Я вирішила не говорити нічого Галі. Я пішла дальше, до дружини цього Андрія
життєві історії 0
– Мамо, Андрій обіцяв мені, що ось-ось покине дружину. В них давно в сім’ї не ладилося. Ти вдруге зіпсувала мені життя, – сказала мені тридцятирічна дочка і вибігла
Ти уявляєш, Павле, твоя дочка до свекрухи звертається на “ти”, як до подружки. “Марино, як тобі ось цей салат? Я його за новим рецептом готувала”. “Може, завтра по магазинах пробіжимось? У Василя вихідний, а йому треба гардероб оновити. В тебе такий гарний смак. Підкажеш, де краще і що купувати”. Я сиділа за столом і не могла зрозуміти, що в тій компанії роблю я. Я тут явно зайва. – Мамо, а ви з татом чим вечорами займаєтесь? Ви ж шкарпетки в’язати не вмієте, – засміявшись сказала мені дочка
життєві історії 0
Я прийшла від дочки додому сама не своя. – Ти уявляєш, Павле, твоя дочка до свекрухи звертається на “ти”, як до подружки. “Марино, як тобі ось цей салат?
Почалося в нас, з навіть ще не невісткою з того, що на умивальнику у ванній кімнаті появилась друга мильничка. Не підходило Лілі те, що я купляю дешеве, бо економлю, як і усі в наш час. Ну добре, поставила своє, я ж не проти, хоча місця у ванній не так вже й багато. За тиждень повертаюсь додому, а з другого боку ванної кімнати ще одна стійка-поличка. Бачте, не подобається Лілі, що мої шампуні до її притуляються. Згодом в рух пішла полиця в холодильнику. – Ми собі своє їмо, ви своє, – сказала невістка. Я і тут мовчала, але коли мене “акуратно” попросили в однокімнатну в район з’їхати, я мовчати не стала
життєві історії 0
Почалося в нас, з навіть ще не невісткою з того, що на умивальнику у ванній кімнаті появилась друга мильничка. Не підходило Лілі те, що я купляю дешеве, бо
А з ким ти дитину залишила? Вона ж в тебе така, що потребує постійного догляду!, – спитала мене нова дружина мого колишнього чоловіка. – Якого догляду? Ти про що? – Як якого? Ти ж її весь час кудись возиш, на якісь процедури, а не раз і за кордон, бо там спеціалісти кращі. Я розумію, може ти і не хочеш мені це розповідати. Але знай, я все розумію. Дитина це святе. Ось тому Тарас і надсилає тобі щомісяця гроші. Не кинув дитину в біді і після розлучення допомагає. – Я витарабанила на неї очі
життєві історії 0
– А з ким ти дитину залишила? Вона ж в тебе така, що потребує постійного догляду!, – спитала мене нова дружина мого колишнього чоловіка. – Якого догляду? Ти
Нова сеньйора в Італії відкрила мені очі на моє ж життя. Щоб багато не розказувати про себе я витягла з кишені телефон і відкрила галерею, де були фото і нашого будинку і шикарного подвір’я і дітей. – А для чого ти тут?, – запитала вона мене. – У тебе є все. Та в нас люди живуть скромніше. У вас не будинок, а королівський замок. – Вже за місяць часу я з чемоданами стояла перед кованою брамою і плакала
життєві історії 0
Я п’ятнадцять років пробула на заробітках в Італії. Поїхала, коли син закінчував школу. Дочка ходила в десятий клас і також потрібні були гроші на репетиторів та й одягнутися
Діточки, я до стоматолога записалася. Там сума буде кругленька. Ви ж допоможете мені трохи фінансово? Ну хоч на “пів” зуба?, – сказала свекруха, коли прийшла до нас в п’ятницю після роботи. – Мам, а ти не хочеш піти до Оксани з цим проханням? Вона ж має дві вищі освіти. Нам до неї ж далеко, – відповів їй Іван. Ви знаєте, я завжди мріяла щоб з тим питанням чоловік поставив свою маманю на місце. І ось це сталося. Як тільки я вперше зустріла Ірину Василівну, то перше що її цікавило, чи моя родина багата і яку я маю освіту. І по першому і по другому питанню я їй не догодила
життєві історії 0
– Діточки, я до стоматолога записалася. Там сума буде кругленька. Ви ж допоможете мені трохи фінансово? Ну хоч на “пів” зуба?, – сказала свекруха, коли прийшла до нас
Ой, мамо, не видумуй. Ну скільки там наш Юрчик їсть? Йому лише шість років. Я ж тобі висилаю час від часу євро. Повинно хватати не лише для онука, а й для вас з татом, – сказала мені дочка, коли я подзвонила їй в ту Італію і поставила умову. Або ж вона забирає дитину до себе, як і було обговорено перед їх з Дмитром від’їздом, або ж висилають мені гроші і кожного місяця. Таке враження, ніби дочка просто забула про сина, якого чотири роки тому залишила на мене і поїхала на заробітки
життєві історії 0
– Ой, мамо, не видумуй. Ну скільки там наш Юрчик їсть? Йому лише шість років. Я ж тобі висилаю час від часу євро. Повинно хватати не лише для
Доброго ранку, невісточко, – сказав до мене свекор, відкривши двері. За ним зайшла і свекруха. Неля Василівна невинно посміхнулася і глянула в сторону пічки, де вона залишала “сюрприз”, з яким я тільки-тільки справилася. – Що ж ти нам смачненького приготувала? В тебе великий досвід. Наш син в тебе другий чоловік, то ж ти в куховарстві, мабуть, ас. Я знітилася, бо нічого не приготувала, але не тому, що не вмію, чи не хотіла ґаздувати на чужій кухні, а тому що коли прокинулась зранку і зайшла на кухню, побачила алюмінієвий таз, в якому моя бабуся колись милася. Він був “з горою” і накритий кухонним рушничком
Без рубрики 0
– Доброго ранку, невісточко, – сказав до мене свекор, відкривши двері і поставивши біля порогу клітчасту сумку. За ним зайшла і мама Андрія. Неля Василівна невинно посміхнулася і
Стефо, ну який Василько? Наш син вже давно дорослий чоловік. Він Василь, якому в лютому 35 років виповнилося, але якщо б ти могла так низько зігнутися, то б і шнурки йому на кросівках зав’язувала, – скаржився я дружині. – Він мій син і навіть в п’ятдесят він для мене буде улюбленим сином Васильком, – відповіла дружина. Я не міг дивитися на цей цирк, тому переїхав в його квартиру. За два місяці моя Оля подзвонила і зі сльозами просила повернутися, бо кран потік і нема кому замінити фільтр в пральній машинці
життєві історії 0
– Стефо, ну який Василько? Наш син вже давно дорослий чоловік. Він Василь, якому в лютому 35 років виповнилося, але якщо б ти могла так низько зігнутися, то

You cannot copy content of this page