Головна

olesya

В неділю після служби я заїхала до них без попередження, і застала таку картину. Сина мого дома не було, він хрестини фотографував. А сама Людка сиділа з трьома подругами-мамочками, а на столі дві великі коробки суші. Діти собі окремо, вони окремо. Людка ще сміла писка скривити і спитати мене, чого я без попередження прийшла. Я за відповіддю в “кишеню не лізла”. – Я на цю квартиру маю більше прав, ніж ти!
життєві історії 0
В неділю після служби я заїхала до них без попередження, і застала таку картину. Сина мого дома не було, він хрестини фотографував. А сама Людка сиділа з трьома
Ми живемо з чоловіком і сином в крихітній квартирі, яка на половину “завалена” іграшками. Грошей, щоб обміняти на більшу в нас немає. Але недавно свекруха щасливим тоном запросила нас в гості. Виявляється, її сусідка по тамбуру, продає свою квартиру. Свекруха вирішила зробити “жест доброї волі” – доплативши всю суму за нас. Я спершу зраділа, але дома все обдумавши – задумалася! Як-не-як, а я продаю свою квартиру
життєві історії 0
Ми живемо з чоловіком і сином в крихітній квартирі, яка на половину “завалена” іграшками. Грошей, щоб обміняти на більшу в нас немає. Але недавно свекруха щасливим тоном запросила
Коли народився перший син, зі мною була мама. Вона прала, готувала, прибирала. Я ж тільки те й робила, що приділяла час дитині. На чоловіка я не розраховувала. А вже коли на світ з’явився другий син, я зрозуміла, що з чоловіком щось не те. Все вияснилося, коли я одна з дітлахами поїхала до дідуся і бабусі. Мирон не знав іншої моделі батька. Але я і тут знайшла вихід
життєві історії 0
Я спершу не розуміла, чому мій чоловік так відноситься до наших дітей. І лише коли я детальніше дізналася про його дитинство, то всі пазли зійшлися. Але це мене
Якби свекруха не побачила на власні очі, яку футболку одягає її син, то ніколи б і не здогадалася, що вона не попрасована. Мій Сергій важить майже сто кілограм. Та вона ньому за дві хвилини випрямляється. Інша справа, наш син Денис, той худий, як тріска. Але без повчань з її сторони не обійшлося. – Ти подаєш моєму онуку не гарний приклад. Мій син, коли жив зі мною, жодного разу у пом’ятому одязі з хати не вийшов!
життєві історії 0
Якби свекруха не побачила на власні очі, яку футболку одягає її син, то ніколи б і не здогадалася, що вона не попрасована. Мій Сергій важить майже сто кілограм.
У нас була певна сума, і нам потрібно було вибирати, або ж купити квартиру і знов їхати кудись на заробітки, або вкладати гроші в бізнес. Ми вибрали другий варіант. На даний час в нас є все, про що тільки можна мріяти. Та, як то кажуть, сивина в бороду. Мій чоловік має дамочку на стороні, я про це знаю не з чуток. Але я не готова після всього, що ми з ним пережили, і чого ми домоглися, просто його комусь віддати. Я почекаю!
життєві історії 0
У нас була певна сума, і нам потрібно було вибирати, або ж купити квартиру і знов їхати кудись на заробітки, або вкладати гроші в бізнес. Ми вибрали другий
Можна сказати, що грошима ми обоє скинулися, а якщо точніше, то я дала більше, оскільки допомогли батьки. То чоловік мене возив на роботу, то я інколи сідала. Словом, все було добре, поки до нас не приїхали на тиждень батьки Ігоря. – Як ти дозволяєш на своїй машині Олі їздити? Я б так не ризикував!, – наголосив свекор. Я ж думала, що він жартує. Потім і свекруха підключилася. – Ой, це не жіноча справа. – І тут мене “прорвало”
життєві історії 0
Ми з чоловіком і двома дітьми живемо двадцять кілометрів від обласного центру. З доїздом як таких проблем немає, але в час пік інколи важкувато. І ось деякий час
Знайомство з мамою Андрія нагадувало мені шоу “Холостяк”. – Світланко, а йдемо на кухню, принесемо фрукти! – Мною трусило не на жарт. Вона, вчителька української мови, колишня директорка. Я тільки рік, як перейшла на українську. Заспокоїлась я вже в автівці. І тільки ми повернулися додому, як зазвучала мелодія “Мама”. Я була у ванній кімнаті, але все ж мені вдалося почути їх розмову. Тепер не знаю, чи йти мені наступного тижня до неї на ювілей
життєві історії 0
В мене така історія недавно відбулась, з одного боку смішна, а з іншого плакати хочеться. Я сама переселенка з Миколаївської області. Переїхали півтора роки тому разом з мамою
Нещодавно ми з чоловіком купили свою першу в житті автівку. Хюндай білосніжного кольору. За декілька місяців до цього “дійства” я здала на права, сама, без допомоги, оскільки тато ще з дитинства мене вчив їздити по сільських і безлюдних дорогах на свої старенькій Волзі. І ось ми з чоловіком потрапили в “струю” невдоволення сусідів і не тільки, бо ми такі-сякі, в такий важкий час придбали автівку. Я думаю, якби ми їздили на Жигулях, нікого б це не зачепило, а тут – “іномарка”
життєві історії 0
Сьогодні хочу спитати поради у тих людей, які живуть в селі, як ви справляєтесь з заздрощами? В місті зовсім інакше, люди на одній сходовій клітці зовсім не знають
Мама мене привела на світ у вісімнадцять. Тата в мене не було. Вона багато працювала, щоб виростити мене, тому про чоловіків і не думала. Був час, коли мама їздила влітку, в свою відпустку, на полуницю до Польщі, чи інші роботи. Жилося нам не легко. І лише коли мені було двадцять років, і я вийшла заміж, мама задумалася про себе. В 39 вона подарувала мені братика, а я їй онучку. Різниця між дітьми була 3 місяці. З того дня все пішло шкереберть
життєві історії 0
Мама мене привела на світ у вісімнадцять. Тата в мене не було. Мама багато працювала, щоб виростити мене, тому про чоловіків особливо не думала. Був час, коли мама
Рік часу Степан працював в Німеччині, а коли повернувся, то зібрав деякі речі і поїхав, як він сам сказав, до свого справжнього кохання. Просто там, на чужині, він від “біленької” віджив, погарнішав, ось і підчепив собі якусь бариню з України, яка також там працювала. І діти його просили схаменутися і мама моя. Нікого слухати не хотів. Повернувся чоловік в село за тиждень, з “немитими очима”. Батько його відшукав, і розуму нагнав до голови
життєві історії 0
Рік часу Степан працював в Німеччині, а коли повернувся, то зібрав деякі речі і поїхав, як він сам сказав, до свого справжнього кохання. Просто там, на чужині, він

You cannot copy content of this page