Мені дуже соромно за онучку, але скільки б я не говорила на цю тему з невістко, вона мене чути не хоче. А все тому, що Ліда не хоче псувати стосунки з єдиною дочкою.
Чотири роки тому сталося непоправне. Мого сина раптово не стало. Він вночі їхав на автівці з другом і не впорався з керуванням.
Що я, що невістка, дуже важко пережили все це. Я досі не оговталася. Виявляється, час нічого не лікує.
В них є своя, дякувати Богу, квартира. Невістка працює, а онучка Даринка недавно відсвяткувала своє вісімнадцятиріччя. Вона вивчилася на перукаря і працює в якомусь салоні.
Ми з чоловіком часто навідувались до них в гості. Старалися підтримувати, бо розуміємо, як це залишитися в один момент без чоловіка та тата.
Але якось крок за кроком невістка почала нас дивувати. Річ в тому, що вона почала все дозволяти Дарині. Ще з шістнадцяти років вона зробила собі пірсинг. Потім було різнокольорове волосся. За тим пішло в рух тату. На даний час в неї вже два.
Я просила Ліду краще виховувати онуку, і не все що вона хоче, дозволяти, бо це лише початок. Що треба трохи тримати її в такому віці “в руках”, але невістка не хоче ні в чому перечити дочці, бо вважає, раз вона залишилася без тата, то має тепер мати все, що тільки захоче.
І ось до чого вже в цьому вихованні дійшло.
Ми прийшли до них з чоловіком тиждень тому. До того ми давно в невістки не були. То мій старий зашмаркався, то в мене тиск скакав.
І ось нарешті ми зібралися. По дорозі купили полуниці, персиків, яблук, щоб з пустими руками не йти.
Двері нам відкрила Ліда, але онучки, хоч вона в неділю після обіду вже не працює, дома не було.
Ми подумали, мало чого, може десь з друзями пішла.
Але виявилося все геть по іншому.
Наша Дарина вже майже місяць, як живе на орендованій квартирі зі своїм хлопцем.
Я за голову взялася.
– Ліда, як ти таке дозволила? Вона ще зовсім юна. В тебе розум є?
Я ще багато чого в пориві говорила. Але мене можна зрозуміти, я була здивована від почутого.
Та невістка відповіла мені коротко та ясно.
– Вона вже повнолітня дівчина, працює на роботі і вправі сама вирішувати, з ким і де жити. І ви в її життя не втручайтеся.
Ну ви собі таке уявляєте? Але мені здається, Ліда просто не хоче псувати з дочкою стосунки.
Вісімнадцять років, і вже жити з хлопцем. Мені таке в голові не вкладається.
Я собі уявляю, як люди будуть її в “зубах носити”. В нас містечко невелике.
Ой, сором-то який!
Автор – Наталя У
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua