iBilingua

У нас з чоловіком четверо дітей, тому після вторгнення і втрати роботи, Микола прийняв рішення їхати на заробітки в Польщу, оскільки дітей потрібно годувати. Іншого виходу ми не бачили. Я відчувала, що наше спільне життя котиться в яму, та його виїзд остаточно розставив все по місцях. Тепер думаю, чи варто зберігати наш з Миколою шлюб? Старші вже не такі й малі, а з тими двома, я якось собі раду й сама дам.

І де в світі справедливість.

Живу я з Миколою вже багато років. В нас спільних, аж четверо дітей.

Чесно кажучи, я на третьому вже хотіла зупинитися, але Микола вмовив мене на ще одну дитину. Мовляв, дуже хотів сина. І слава Богу після трьох доньок Віри, Марії та Олени, в нас народився син Матвій.

Перші роки, звісно, було важко, нам допомагали батьки. Особливо мої, адже мати була в Італії. Тож звісно моя мама мала можливість підтримати свою наймолодшу донечку.

Доньки росли здоровими, ось тільки синок важко нам дався, і після виписки ми ще довго по лікарях моталися.

Чоловік в цей час дуже допомагав, взяв додатковий підробіток, щоб точно на все вистачало грошей.

Діти росли, Віра вступила в університет. Переїхала в гуртожиток. Марія почала вчитися в коледжі, тому теж не так вже і часто бувала вдома. Олена і Матвій поки в школі. Але в нас вже появилось більше спільного часу з чоловіком.

В той час я зрозуміла, що вже зовсім не знаю і не розумію чоловіка, який весь час поруч зі мною. В нас було мало спільних тем для розмов. Ми з одного боку знали все один про одного, але в той же самий час, зовсім нічого не знали про життя партнера.

Звісно, я намагалася вернути колишнє кохання і захоплення. Але наше життя сильно розділилося, і це почалося з того часу, коли я була завжди з дітьми, а Микола весь час на роботі, адже мав забезпечити сім’ю. З часом зрозуміла, що немає сенсу нічого відроджувати.

А остаточно всі крапки над і розставило вторгнення.

Ми почали переживати і за дітей, і за майбутнє, і за життя інших. В той час Микола втратив роботу.

Тож поки всі наші діти не досягнули повноліття ми прийняли рішення, що чоловік поїде на заробітки в Польщу.

Читайте також: Я ніяк не можу зрозуміти, чим керується чоловік, коли бере на себе роль “доброго поліцейського”, в той час, як я зі шкіри лізу, щоб в дочки було гарне майбутнє і щаслива доля. Остання “буря” з Андріяною закінчилася тим, що вона грюкнула дверима і сказала, що не хоче мати таку матір, як я. Ну не переймається Олег, що одного дня наша дочка в подолі принесе

Коли мій чоловік через вторгнення виїхав за кордон я нарешті зрозуміла наскільки ж ми різні. Майже одразу наші розмови стали короткими, згодом на день ми могли поговорити тільки декілька хвилин.

А зараз можемо навіть не кожного дня, а через день, дзвонити один до одного.

І ось тепер я не знаю що робити… Чи варто і надалі залишатися з батьком моїх дітей, якщо крім батьківства, нас більше нічого не зв’язує?

Автор – “АанГа”

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

Передрук категорично заборонено!

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!