Так сталося, що я і мій чоловік з однієї сфери.
Артем продюсер, а я співачка, яка мріє про велику сцену.
Спочатку все починалося чисто з робочих стосунків, але потім переросло в дещо більше.
В нас була не така вже й велика різниця у віці. З Артемом і гуртом ми мали багато спільного. Іноді між репетиціями влаштовували пікніки. Ці зустрічі поза сценою дуже нас зміцнили, і давали сил працювати далі.
Ми із самого початку співали пісні тільки українською. Звісно, не зразу, але наш гурт почав набирати популярність.
Концертів і репетицій ставало все більше.
В той момент в мене не було часу на друзів. Моїм найкращим другом став Артем. Так все закрутилося, що ми і весілля відгуляли.
Дітей довго не планували, все концерти і концерти. В якийсь момент вже моя мама почала дуже настирливо лізти з своїми внуками.
Мабуть, через її настирливість ми і здалися. Наш Микита народився між зимовими святами.
Після весілля бюджетом керував чоловік. Раніше я не бачила в тому проблеми, адже якщо мені щось було потрібно то просто просила грошей в Артема.
Це мене влаштовувало, аж до моменту, поки був хороший заробіток.
Все змінилося із початком вторгнення.
В той час прийшлося все кинути і почати жити з початку. (Ми самі зі Сходу)
Нам прийшлося багато часу і сил витрати аби знову почати нормально жити, а не виживати.
В якийсь момент все стало трішки налагоджуватися. Знову концерти, знову звичне життя, знову подорожі (в тому числі і благодійні). Ми змогли купити невеличкий будиночок в селі. Це все було добре, але в своєму домі було багато роботи.
Потрібно було оновити всі меблі, сантехніку та і загалом зробити дорогий ремонт.
Тут я і зрозуміла, що таке жити без своїх грошей. Хоч я і далі працювала, як співачка, але заробітку свого не бачила. На облаштування дому приходилось випрошувати гроші в Артема.
І це було зовсім не легко, адже чоловік хотів усе вкладати на розвиток групи.
Кожна річ в будинку давалася мені дуже важко. Приходилось навіть давати нове життя тим речам, які й так треба було давно викинути.
Але далеко не з усіма речами можна було так зробити.
Недавно в нас поламалася пральна машина, а грошей не було. Ми домовилися з Артемом, що після двох концертів купимо нову машинку.
Я намагалася добре відпрацювати ті дні, а вже опісля зайшла в магазин, щоб купити пральну машину.
І ось я вже мала б купити одну, подзвонила до чоловіка, щоб взяти гроші, а виявляється їх вже нема. Артем віддав гроші працівникам, заплатив борги і вклав все решта в розвиток.
В цей момент то була остання крапля. Я зовсім не побачила грошей на які теж мала право. Мені знову прийшлося потреби відкласти на потім.
З цього вдома і розгорілася “буря”. Ми довго сперечалися. Після цього Артем пішов ночувати до знайомого.
Я зрозуміла, що більше так тривати не може і подала на розлучення.
Найбільшим подивом для мене стало те, що коли Артем дізнався, що я хочу подати на розлучення він не прийшов просити вибачення, а подзвонив до моєї мами.
І звісно ж моя мама почала мене переконувати, що все ж добре, і такого чоловіка треба триматися…
Я так більше жити не можу, але ніхто з рідних мене не розуміє.
Що робити? Ви б залишилися з таким чоловіком?
Автор – “АанГа”
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
