Я чекала тої п’ятниці, бо зять пообіцяв мені, що у свій вихідний допоможе картоплю в кіпець повозити, щоб добре перезимувала. Я вже прочитала в інтернеті, що морози обіцяють. Але моя Іринка вирішила, що відпочинок в Карпатах важливіший. Вона не попередивши нікого, якийсь тур на чотири дні оплатила. Рад не рад, прийшлось людей наймати. Мені це робота в тисячку влетіла. І ось тепер питання, для чого мені діти в хаті? Для краси?
Я живу в невеличкому селі. Чоловіка мого вже десять років, як з нами немає. Самі розумієте, що в селі без господарки і городів сильно не проживеш.
Ось я і думала, що поруч зі мною залишиться жити син. Зять є зять, ним сильно не покрутиш. А ось син в мене добре вихований і до землі звик, бо з дитинства мені з батьком допомагав.
Але вийшло все не так, як я собі уявляла.
Син одружився на дівчині з міста. Катерина відразу ж нам сказала, що в невістки вона не піде.
Катерина вчителька англійської мови в школі. Живуть діти поки на орендованій, але кажуть, що збирають на перший внесок.
Я взагалі рада за сина, але хотілося б, щоб частіше мене провідував, але в них завжди на це діло не вистачає часу. Іван мій працює оператором на одному телеканалі.
Коли прийшов час заміж виходити моїй Іринці, я сильно на тому, щоб вона з чоловіком жила у мене, не наполягала. Дочка в мене не до сільської роботи. Ірина придумувала тисячу причин, тільки щоб картоплю не садити чи не копати.
Але вона була менша і я її шкодувала. У мене ж під боком був син, який завжди виручав.
Але заміж Іринка вийшла за хлопця, хоч і з районного центру, але Роман з багатодітної сім’ї. Окрім нього в батьків ще четверо дітей, а він найстарший. Наймолодша його сестричка в шостий клас ходить.
Незважаючи на те, що Роман не виріс в селі, та роботи не боявся. Як тільки він вихідний був, я планувала все що можна на городі чи на подвір’ї.
Не буду лукавити, іноді моя Іринка бурчала на мене, що я заставляю її Ромчика до роботи, а він в той час би біля неї посидів. Я розумію, дочка при надії і хоче уваги, але ж я сама також не впораюсь.
– Синок, – ласкаво я звертаюсь до зятя, – я чула по інтернету, що морози передають. Треба ж картоплю в кіпець закопати.
Може хтось не з села, або має великі погреби, то не знає, що таке кіпець.
Це викопується така яма на городі, куди висипається картопля, зверху присипається землею і накривається, щоб потепліше, де вона зберігається добре всю зиму. (як на фото)
Зять мені пообіцяв, що в п’ятницю він буде вихідний і ми все разом зробимо.
Я ж чекала тої п’ятниці. І що ви думаєте? Іринка моя, нікого не попередивши, оплатила на три дні поїздку в Карпати, бо їй треба відпочити, тільки від чого, я не знаю. Цілими днями як не в телефоні, то манікюр робить.
Зять, як вони їхали, сказав, щоб я не хвилювалася, що як вони приїдуть, то все він зробить. Але чекати на мороз я не стала.
Найняла я двох хлопців з села, заплатила їм по 500 гривень і вони мені і кіпець викопали і картоплю туди звезли і накрили її.
Я не знаю, для чого мені дочка з тим зятем, щоб ще їх годувати, бо Іринка моя не хоче навіть їсти зварити. Вона як щось придумає, то хоч стій хоч падай: лазанью, суп з червоної риби, або ще краще, з морепродуктами, якусь пасту.
Мені і не смачно і дуже дорого. Не розумію я тепер цю молодь.
Я впевнена, що якби зі мною жив син, то було б мені легше, бо дочка крутить Романом, як хоче. Навіть боюсь подумати, що буде дальше.
Автор – Наталя У
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
