Моя мама та мама мого чоловіка не ладнають, сваряться через онуків, і не тільки. Коли ми з чоловіком відгуляли весілля, я була щаслива, що моя мама і мама Василя знайшли спільну мову.
Вони обидві приблизно одного віку (зараз повільно наближаються до пенсійного віку), обидві люблять веселу компанію, добре одягаються та мають уявлення про сучасний світ.
Батько теж порозумівся зі свекром, вони знайшли спільну мову, коли виявили, що двоє люблять порибалити і говорити про автівки.
Все виглядало дуже гарно і мило, але я не усвідомлювала, що все може змінитися.
Коли на світ з’явилися наші доньки, їм зараз десять і дванадцять років, обидві бабусі були щасливі, навіть планували, як вони будуть разом дивитися за внучками чи гуляти з ними в парку.
Але це було в більш віддаленому майбутньому, поки доньки були зовсім маленькі, ми багато часу проводили разом, обома сім’ями.
Мені не хотілося надовго залишати дітей ні з однією з бабусь, ми жили недалеко від обох батьків, тому ми могли бачитися практично кожні вихідні.
Тоді я помітила, що мій свекор досить помітно шукав маминого товариства під час спільних зустрічей. Вона його не уникала, я бачила, що інтерес свата їй подобався.
Звісно, свекруха незабаром помітила це і час від часу кидала гострі зауваження. Мій чоловік нічого не помітив, навіть зауважив, що я бачу те, чого насправді немає.
Під час сімейних свят, літніх шашликів і простих посиденьок ставало дедалі очевиднішим, що в моєї мами і тата Василя пробігла якась іскра. І свекруха, щоб не відставати, зосередила свій інтерес на моєму батькові.
Йому це, очевидно, подобалося, але мені ці зв’язки перестали подобатися, я ніби відчувала, що добром це не закінчиться. Але їх зустрічі дальше милих усмішок не йшли.
Влітку, пам’ятаю, це було якесь свято, ми всі зустрілися на нашій дачі.
Мама згадала, що забула з комори витягнути квашені огірки, і направилась в сторону дому. А за мить і свекор якось непомітно випарувався.
Ми мило спілкувалися, але потім свекруха почала оглядатися в пошуках чоловіка, і нарешті пішла його шукати.
Батько схвильовано пішов допомагати їй у пошуках. Довго шукати не прийшлось, моя мама зі свекром мило спілкувалися, усамітнившись в коморі.
Вирішити неприємну ситуацію можна було лише швидко розірвавши приємні посиденьки. Свято не вдалося. Відтоді обидві свахи перестали зустрічатися, спільні вихідні теж відійшли у минуле.
Найгірше – суперечки про онуків, бабусі їх люблять, наші доньки теж люблять обох бабусь і не розуміють, чому ми не можемо, як колись, зустрітися всі разом.
Мені соромно за маму, я не можу пробачити їй цей вчинок. Свекруха іноді говорить так, ніби я винна в поведінці мами і її чоловіка.
Василь мені каже, що все налагодиться, що треба почекати, поки ситуація, за його словами, “розійдеться”, але не все так просто.
Я сперечаюся з власною мамою і свекрухою, коли і як довго наші дівчатка будуть у яких дідусів і бабусь, а вони тільки змагаються, хто завоює прихильність дітей різними подарунками.
Я завжди добре ладнала зі своєю свекрухою, але тепер мене турбують її часті коментарі про те, яка ненадійна моя мама і як вона може погано впливати на наших дітей.
Тому якщо діти йдуть до свекрухи, я намагаюся якомога швидше їх віддати, свекра стараюсь уникати.
Якщо дівчата йдуть до моїх батьків, то трохи легше, спілкуємося з татом і мамою, ніби нічого й не сталося.
Щоб мої та чоловікові батьки зібралися разом, мабуть, більше ніколи такого не буде, від приємних стосунків залишилася лише неприязнь та суперечки за увагу онуків.
Я думала, що дорослі не можуть поводитися як підлітки, і нарешті я маю власну родину як доказ того, що все можливо. Не знаю, чи час виправить і це.
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
