В нашій сім’ї склалась так ситуація, що вже більше року ми живемо з батьками чоловіка.
Ми з обласного центру, спускатися в укриття ми не хотіли і прийняли рішення переїхати в село до свекра і свекрухи.
Люди вони хороші, але річ в тім, що я ніколи більше двох днів з ними не жила під одним дахом.
Ми з чоловіком разом вже десять років. Виховуємо двох синочків: Влада і Марка.
Я дуже мало сиділа в декреті. Як тільки хлопчики доросли до садка, я вийшла на роботу. Чоловік також працює. В нас обох державна робота.
Я з самого початку домовилась з чоловіком, що всі обов’язки, як хатні так і з дітьми, ми вирішуємо разом. Хто приходить з роботи раніше, той і одягає фартушок і готує їсти. Те саме в нас було і з прибиранням. Це дуже зручно, бо я також не “віл”, щоб все одній тягнути.
Але переїхавши в село все змінилося, а виною тому стала моя свекруха.
Вона мені прямо ніколи не говорила, що Дмитро не повинен мити посуду чи пилососити. Але відчуваю її погляди, коли я, наприклад, п’ю на кухні чай, а її син стоїть біля гори брудного посуду.
Якось я навіть почула через вікно відчинене, що я її сина взяла “під ноги”, і їй неприємно на все це дивитися.
Я вирішила полегшити її життя і зробила в їх домі, поки ми тут, інші правила. Я ж думала, це сподобається всім.
– Від сьогодні кожен миє посуд за собою!
Це стосувалося і дітей, вони хлопці вже дорослі, нехай також знають, як це.
Декілька днів все було добре. А тут я почала помічати ось яку “картину”.
Зазвичай ми сідаємо їсти всі разом. А тут свекруха почала “відставати”. Мій Дмитро поїв, і хоче йти мити тарілку, а свекруха забирає в нього з рук.
– Давай мені! Я з твоєї тарілки поїм.
Я відразу зрозуміла, що це так Тамара Василівна “шкодує” свого сина, щоб той часом не перетрудився, коли буде її мити.
За дітьми вона також не раз мила, бо дітей не можна “використовувати”.
В суботу ми перевозили з погребу стару картоплю.
– Катерино, бери тачку, я буду насипати, а ти возити.
– А що в цей час буде Дмитро робити?
– Нехай відпочине, в нього і так мало вихідних!
Я дві тачки завезла і пішла в хату по чоловіка, бо не жіноча це справа, такі важкості возити. Правда, свекруха бурчала, що я така ледача, що завжди має бути поруч чоловік і допомагати, і що я без нього пропаду.
Я не знаю, скільки ще витримаю з тією жінкою під одним дахом…
Дмитро зрозумів, що може дати “слабинку”. Йому подобаються мамині “закони”.
А ж вважаю, що свекруха просто “портить” мого чоловіка. Як з цим боротися?
Автор – Наталя У.
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
