“Свою долю конем не об’їдеш”, – дуже часто чула від людей. Це правда, переконалась на власному досвіді.
У моєї мами велика родина: має троє старших братів і четверо сестер. Мама була восьмою дитиною. Так, минулися ті часи, коли жінка приводила на світ стільки дітей. Моя бабуся була багатодітною, сама колись розказувала, що старші діти бавили менших.
Тоді були колгоспи, батьки важко працювали. Бабуся тішилась, що має стільки помічників! Та скоро час минав, діти повиростали і розлетілись з рідної домівки, як ті пташенята, кожен будував своє” гніздечко…
Моя мама Галя зустрілася з татом Іваном, коли той прийшов з армії. Одразу покохали одне одного і за пів року відгуляли весілля!
Мама пішла в невістки, жила зі свекрухою. Часто жартувала: “Я спустилася з гір на рівнину”. З моїм татом почали займатися господаркою: тримали дві корови, двоє коней, троє поросят, гуси, кури.
Це все було заради нас – їхній дітей! Нас було троє: старший брат Андрій, середній – Степан і наймолодшою у сім’ї народилась я (Зоряна).
Жили ми у мирі і злагоді, допомагали батькам. Старші брати виросли, теж залишили батьківський дім, а я залишилась, бо знала, що маю бути поруч з батьками.
Минав час – ми дорослішали, а батьки старіли. Прийшла сумна звістка, що моя бабуся, а мамина мама залишила цей світ. Усі поїхали провести її в останню путь, а таку велику господарку залишили на мене! Батько ще сказав: “Зоряно, ми їдемо на три – чотири дні, не переживай, прийде Василь (двоюрідний брат) і допоможе”.
Я заспокоїлась, бо таку господарку важко було доглядати. Бабцю провели в останню путь в суботу (перед Великоднем). Паску до церкви йшла святити сама, і снідати збиралась теж одна. Аж тут, де не взявся Василь, який ще з порогу голосно вітався: “Христос воскрес! Зоряно, зустрічай гостей!”
“Воістину воскрес!” – на що відповіла я і дуже була здивована, бо брат стояв зі своїм товаришем Остапом. Красивим, високим і дуже добрим. Хлопців, звичайно, я погостила, а вони мені допомогли по господарці.
Але найголовніше – Остап так і залишився, він став моїм чоловіком! Доля сама прийшла до мене на поріг!
Автор – Наталя У
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
