19 грудня – День святого Миколая. Це один із найшанованіших святих – чудотворець, заступник бідних, захисник дітей, а також покровитель дітей, мандрівників, водіїв і студентів, захисник шлюбу.
Проте, яким він був за життя і яких особливих традицій цього дня дотримувалися українці, знають не всі.
Святий Миколай народився у місті Патарі, у Малій Азії, в заможній родині близько 260 р. Батьки його були християнами. Миколай роздав свою спадщину бідним і вирушив у Палестину до святих місць.
Повернувшись додому, він прийняв сан священика. Згодом став єпископом у місті Мирі, в давній Лікійській провінції, тому його й називають Миколаєм Мирлікійським.
Найімовірніше, традиція дарувати подарунки пішла від випадку, коли Миколай допоміг одному бідному чоловіку. Той не міг забезпечити своїх трьох доньок приданим.
Миколай, дізнавшись про це, протягом трьох ночей підкрадався до хатини того чоловіка і щоразу закидав крізь вікно у кімнату, де спали сестри, по шматку золота – на придане для кожної з них.
Святий Миколай жив дуже скромно. Одяг його був простий, він їв тільки один раз на день – ввечері. Весь час присвячував молитві і добрим справам. Сьогодні можна з упевненістю стверджувати, якою була зовнішність святого Миколая.
Дослідивши рештки, учені дійшли висновку, що він був приблизно 167 см на зріст, мав карі очі, мужнє відкрите обличчя, чітке підборіддя і вилиці, шкіру обличчя оливкового відтінку. Антропологи припускають, що Святий не вживав м’яса.
Вважається, що святий Миколай опікується воїнами, водіями і подорожніми, допомагає бідним у скруті. Він є покровителем дітей, студентів, моряків і рибалок. За життя Святий неодноразово приходив на допомогу людям під час стихійного лиха: молитвою зупиняв грозу чи бурю.
Колись в Україні кожен рибальський курінь обов’язково мав ікону цього святого, перед якою на початку рибальського сезону і під час негоди служили молебень. Нині перед іконою святого Миколая моляться, вирушаючи в далеку дорогу, а також при освяченні автомобілів.
Також святий Миколай є захисником і бідних, скривджених, несправедливо засуджених. Наші предки шанували святителя і як покровителя шлюбу.
За давньою українською традицією, у День святого Миколая влаштовували велике гуляння. Подекуди існував звичай святкувати Миколи впродовж трьох днів, під час яких варили кутю й узвар, щоб наступного року мати щедрий врожай жита і плодів.
Зазвичай частування на свято купували у складчину, таким чином наші предки намагалися залагодити всі сварки. Дітям дарували особливе печиво – миколайчики.
Цього дня чекали у гості полазника – чоловіка, який першим зайде до хати. Це віщувало багатство і щастя протягом року.
День святого Миколая здавна називали сприятливим для укладання домовленостей. Українці вірили, що коли Святий ходить світом, ніхто не стане обманювати.
Також цей день вважали останнім у році, коли необхідно роздати всі борги. Якщо цього не зробити, то в прийдешньому році сім’я буде бідувати. Українська приказка говорить: «Якщо ти мені не віддаси до Миколи, то вже не оддаси ніколи».
В українських традиціях День святого Миколая був особливо важливим для наречених. Оскільки сватання традиційно відбувалися перед Різдвом, дівчата заздалегідь наводили лад у своїх скринях: готували одяг, діставали рушники і прикраси та прибирали в хаті – одне слово, чекали сватів.
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!