Ми з чоловіком одружені п’ять років. Але за ці 5 років вже багато чого пережили. Чоловік із Донецька, я киянка. Коли він переїхав до мене, він усе своє життя і сім’ю залишив там. Свекруха до нас приїхати не може і ми з маленькою дитиною не могли поїхати туди.
Дуже хочеться, щоб все це скоріше закінчилося, і над головою кожного українця нарешті тішило око мирне небо.
Чоловік у мене не любитель перших страв. Якщо тарілку супу раз на місяць з’їсть – це вже досягнення. Він завжди робить вибір на користь чого завгодно, крім супу. Але впродовж цих років він не раз говорив про солянку. Що його мама варила її так, що він майже всю каструлю з’їдав. Я, слухаючи його, не вірила своїм вухам.
Ну і ось вирішила порадувати чоловіка. Подзвонила свекрусі, запитала рецепт, запам’ятала що куди і до чого, набралася сил так би мовити, і зробила, нехай маленьке, але свято своєму чоловіку.
До слова, він не обдурив, три тарілки за один раз вмолов!
Отже, Солянка моєї свекрухи
Каструлю я взяла приблизно 5 літрів
Складові:
1) половина курячого філе
2) свинина за розміром, як філе
3) 3 великі картоплі
4) цибуля 1 шт на засмажку та 1 шт для бульйону
5) невелика морква
6) томатна паста
7) оливки без кісточок
7) лимон
9) солоні огірки 3-4 шт
10) Ковбаса – сосиски. Тут говорять добре копчена грудинка, сервелат, докторська ковбаска, копчені ребра або стегенце копчене.
У мене був невеликий шматочок сервелату, який залишився з мого дня народження, обвітрився і я не знала куди його подіти, парочка дитячих сосисок, невеликий шматочок курячої грудки копченої. (Ось тут погоджуся на прикладі горохового супу, що ребра або ніжка були б краще, там з кістки ще навар і смак копченості був би сильнішим, грудка сухувата виявилася. Вік живи – століття вчися), і був у мене ще невеликий шматочок шинкової ковбаски.
11) олія соняшникова дуже трішки, щоб обсмажити цибулю до золотистої скоринки.
А також петрушка, цукор 1/2 ч.л (в засмажку), сіль, перець, лаврушка – за смаком.
Від себе додам, що це єдиний суп, в який я не додавала абсолютно ніяких допоміжних приправ на кшталт якихось там трав, сланської солі та 10 овочів.
Готуємо!
М’ясо я нарізала невеликими кубиками розміром із фалангу пальця.
Поки м’ясо з цибулею вариться на невеликому вогні (рекомендую після закипання злити воду, промити м’ясо і в чисту воду поставити вже варитися), нарізаємо картоплю, а також інші інгредієнти.
Коли м’ясо вже проварилося хоча б 30 хвилин, додаємо до нього картоплю і беремося за засмажечку.
Насамперед, на сковороду йде цибуля – до золотистої скоринки. До цибулі додалася вся ковбасна нарізка. Я трохи притискала лопаткою, щоб видавити сік з ковбас, щоб цибуля цим соком наситилася і тушкувалася в ньому.
До ковбасок потім додаємо моркву, натерту на великій тертці, і нарізані кубиками приблизно одного розміру з ковбасою солоні огірочки.
Після цього в сковорідку додаємо томатну пасту, перемішуємо, щоб не підгорало. У борщі червоному за бабусиним рецептом я зазвичай солю, перчу саму засмажку. Так само вирішила вчинити і із солянкою. Туди ж у сковорідку додаю 1/2 ч. ложки цукру.
Через 5 хвилин можна додати в ту ж сковорідку розсіл з огірків. Я брала 4 столові ложки. Накриваємо кришкою і на малому вогні всю це діло ще томимо хвилин 10.
З бульйону виловлюємо цибулину, акуратно всипаємо вміст сковороди. Додаємо лаврушку та петрушку. У мене петрушка заморожена у формах для льоду, і на мою каструлю пішли 2 кубики замороженої петрушки.
Усе це солимо, перчимо до смаку. Накриваємо кришкою і на слабкому вогні варимо хвилин 15. На цьому етапі аромат по оселі просто непередаваємий!
За 10 хвилин до закінчення приготування додаємо маслинки, попередньо розрізані навпіл, і кілька шматочків лимона. Лимон рекомендують виловити потім, а при подачі вже свіжий у тарілочку викладати.
Як я вище писала вже, варимо на малому вогні ще 10 хвилин і все!
Солянка готова! Подавати можна зі сметаною, часточкою лимона, і в гарний свіжою зеленню! Смачного! Всім миру й злагоди!
Автор – Ганна
Спробуйте приготувати за цим рецептом, чекатимемо на ваші, господиньки, відгуки!
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, скріншот.
Недавні записи
- Я не хочу старіти сама! Ніколи не думала, що перестану радіти своїм дням народженням! Але зараз мій 70-річний ювілей, який я зустріну 10 грудня, мене не радує. Я почуваюся зовсім самотньою при живому синові, а все через те, що я не порозумілася з невісткою, не стала їсти ту її дієтичну нісенітницю. Та зараз би я вже згідна. У будинку немає ні м’яса, ні курки. Тільки риба, яйця та сир, іноді навіть не справжній. Принесла їм цукерки ще на минуле Різдво: карамель, желе, нуга, вафлі, шоколад. Так невістка їх викинула
- Майже рік нема мого захисника, а зі мною і сином живе мама чоловіка. Я сама її покликала минулої зими, щоб їй не було так самотньо і сумно. Я думала, разом нам буде легше. Але я більше так не можу, дуже хочу знову відселити свекруху, та Віра Василівна в свою квартиру переселенців пустила. Вона щовечора співає Макарчику ту саму колискову і називає його Микитою, готує щодня тільки те, що любив малим і вже дорослим Микита. На стіл, коли ми сідаємо їсти, ставить для Микити тарілку і кладе прибори
- На вихідних в невістки був день народження. Я купила гарну подарункову торбинку, поклала туди шкарпетки, шампунь і цукерків до повної, трюфеля, ті, які невістка полюбляє. Прийшовши до дітей, я привітала їх гарними побажаннями і вручила подаруночок. Та від відповіді невістки я ледь не почервоніла. “Тут, лише торбинка красива, а вміст, так собі”. За столом я себе почувала незручно, довго не сиділа, сказала, що звикла швидко лягати спати. А сьогодні, як плівку перемотую в голові ці слова
- Нас з сестрою ростила й виховувала тітка Ліда, мамина сестра. І ось тітки не стало. Ми сиділи якраз за поминальним столом, коли я зважилася розпочати цю розмову, обличчя моєї сестри вмить змінилося. Але я маю подбати про свою дитину і забезпечити її, як сестра не розуміє! Нині ми не спілкуємося. І так, я її розумію
- Моїй свекрусі всього 55 років, жінка в соку! Так ні ж, ломиться жити до нас, як свекра не стало, хоче аби я перед нею на задніх лапках скакала, подай-принеси. Вона втомилася, їй важко – втратила чоловіка, таке в країні коїться. Свою квартиру переселенцям хоче в оренду віддати і з нами грішми ділитися, чоловік в захваті від ідеї мами. Зарано ще вінки купувати, а вона зібралася! Краще би заміж ще вийшла. Готувати вона так і не навчилася, хіба що кілька дуже вже буденних страв страв: макарони, смажена картопля і яєчня, не більше. До прибирання ставиться за принципом «головне, щоб не як у свинарнику». От нащо це мені в моїй квартирі? Він хоче взяти кредит у банку та поміняти мою квартиру з доплатою на трикімнатну