До тями з цією ситуацією мене привела одна людина. І ви знаєте, я в подиві. Як так може бути?
Зі своїм Олегом коли ми побрались, то мріяли про велику сім’ю, де буде багато дитячого сміху. Та доля розпорядилась інакше, і в нас зростає єдина наша донечка – Ангеліна, яку ми дуже сильно любимо і стараємось догодити їй у всьому.
Щоправда, наша така любов і вседозволеність призвели до того, що Ангеліна почала в школі погано вчитися, і були навіть такі моменти, що вона засинала на уроках.
Поспілкувавшись з класним керівником дочки, я зрозуміла що своєю любов’ю сильно можу нашкодити своїй дитині в майбутньому.
Тому щоб не було плачевних наслідків, я вирішила бути строгішою і контролювати трохи інтернетний час своєї дочки.
На початку було дуже важко, постійні протести, грюкання дверима, і були навіть такі моменти, що я хотіла вже здатись. Та дякуючи порадам моєї мами, яка завжди мені говорила, що я це все роблю для добра і скоро буря вщухне, а далі буде тільки краще.
Діти наші часто не розуміють, що своїми вчинками шкодять в першу чергу собі.
А наш обов’язок, як батьків, вказати їм ту правильну дорогу.
Та сьогодні мене мучить геть інша ситуація. Моїй дочці вже дев’ятнадцять, і вона товаришує лише з дівчатами, на яких важко рівнятися. Дівчат, з яких варто брати приклад, моя дочка уникає.
Я довго не могла зрозуміти причину. Адже я часто пропонувала Ангеліні товаришувати з нашою сусідкою Юстиною, адже ця не лише модниця і красуня, а ще займається туризмом і об’їздила мало не пів світу.
Здебільшого подружки моєї дочки, це сором’язливі, сковані дівчата, яким важко зайвий раз вийти в світ. Звичайно, що тут не обійшлося без допомоги психолога, яка своєю відповіддю просто мене здивувала.
Виявляється, моя дочка товаришує лише з тими, хто на її думку нижче рівнем від неї, так вона себе почуває лідером, крутою і мудрішою.
Поряд з дівчатами в яких iQ вище, моя дочка почувається не комфортно, тому і вибирає собі інший тип людей в коло друзів.
Та все це не правильна стратегія, адже ми завжди маємо тягнутись до кращих за себе, щоб почерпнути для себе навички і ставати кращими.
Та як мені допомогти своїй дочці? Адже відвідувати психолога вона відмовляється.
Моя думка і бачення її не цікавлять. А моє материнське серце не на місці.
Чи не вплине в майбутньому на її впевненість ця ситуація?
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube“
Недавні записи
- Вже було назначено дату весілля, ми з Лесею вирішили побратися 25 листопада. І раптом батько запрошує мене в ресторан на вечерю, сказав, аби я прийшов сам для серйозної розмови. Виявляється, в моїй родині є таємниця. І як тепер бути – я не знаю. Батько хоче вписати його у спадок
- Коли всі гості розійшлися до мене на кухню зайшла свекруха і давай усіх наших друзів хвалити, а ось на мене “болото лити”. – Ти себе взагалі в сукні хоч іноді бачиш? Ти ж жінка! Та на Маринку любо глянути! – З того моменту зчинилась “буря”. Навіть не знаю, чим би все це закінчилось, якби не втрутився чоловік. Тепер Олена Василівна чекає від нас вибачень. – Ну-ну, побачимо ще, до кого ви звернетесь, коли потрібно буде з Вікусею посидіти!
- В неділю мама нас усіх запросила до себе на піцу. Ми сиділи, багато розмовляли, але згодом я помітила одну “цікавинку”. Річ у тім, що мама ставитися до моєї доньки так, як ставилася до мене в дитинстві. – Любі мої, ходіть сюди з книжечкою і по черзі покажете мені, як ви читаєте!, – сказала вона моїм племінникам. – Розумнички! Ви заслуговуєте на гарні подарунки від Миколайка, – сказала вона їм. А моєї Емілії для неї ніби й не існувало, хоча в тої чимало талантів!
- Коли чоловік вже був лежачий, наша дочка єдине чим допомогла, так це купила ортопедичний матрац. При першій же можливості Леся наголошувала на його ціні. Грошима на лікування скидалися всі, окрім рідних дітей, але я мовчала. І ось вже який час, як мого Гриші не стало. Матрац цей чищенню не піддавався, тому я його відправила на горище. І ось коли я Лесі пожалілася на спину, та мені сказала його зняти і лягати спати. Певне таких дітей, як в мене, ні в кого нема. Сльози так і линуть через обіду!
- Поки мама ходила з Дмитром Павловичем на каву, чи в театр і кожен платив сам за себе, я була спокійна. Але місяць тому моя майже сімдесятилітня мама вмовила “коханого” поїхати на екскурсію до Польщі. Той грошей не мав, і мама не придумала нічого кращого, ніж оплатити тур самостійно. Брат просто сміється, і каже дати мамі спокій, але я бачу, як той чоловік її просто використовує. Коли вона залишиться без копійки, хто її доглядатиме?