Останньою краплею стало те, що чоловік, купуючи квартиру, оформив її на свою матір. Тобто господинею мого житла є не я, а свекруха! Але все по порядку.
Живемо ми з Тимофієм разом вже 14 років. У нас двоє дітей. Обидва хлопчики. Одному 12, а другому 8 років. Квартира у нас своя, а точніше моїх батьків.
Мами моєї вже давно немає, а батько одружився з іншою жінкою і залишив мені двокімнатну квартиру. Діти зростають, і ми завжди мріяли про розширення. Було багато варіантів. Продати цю, купити трикімнатну в новобудові. Або взагалі збудувати заміський будинок. Вирішили збирати, а там як вийде.
А у мого чоловіка є мама та сестра. Ця сестра – найнещасніша жінка у світі. Напомилялася в юності, народила доньку поза шлюбом. Потім вийшла заміж за якогось розлученого. Але й той пішов, залишивши її в кімнаті гуртожитку.
Я не люблю з нею спілкуватися. Одне ниття, щоб не сталося. А свекруха мала старе житло. Коли їх розселять, невідомо. Жити там можна було, але важко. Весь будинок затхлістю пропах. Ремонт там робити марно.
Чоловік весь звівся, що мама в таких умовах живе, а ми тут «шикуємо» у двійці. Запропонував якось: “Може, візьмемо її до себе?”. Але ж куди! Дві кімнати всього. Тоді Тимофій запропонував купити мамі житло на наші гроші, продавши майже за безцінь її квартиру.
Довго я опиралася, але розуміла, що нічого тут не вдієш. Бабуся ж нашим дітям. А потім, якщо що, квартира хлопчикам дістанеться. Переглянули всі варіанти, знайшли найзручніший – двокімнатна суміжна хрущовка. Зовсім маленька, але все ж таки затишна. Щоправда, не у найкращому районі міста, та й ремонту вимагає.
Моя довіра і наївність полягала в тому, що я не сумнівалася, що все буде оформлено на чоловіка. І в майбутньому ця квартира дістанеться нашим дітям. Якось наївно згаяла цей момент. Але при покупці Тимофій усе оформив на матір. Виходить, що свекруха – єдина власниця нашої квартири. Беззастережно!
Як тільки вона стала власницею квартири, одразу пішла в неї розмова про дарчу на свою доньку і онучку. Чи може продати кімнату та розширитися? Чи помінятися із донькою? Або ще є якийсь варіант, щоб «нещасній дочці» життя полегшити. Тільки про нас навіть розмови не було, враховуючи, що це наші гроші. Чоловік і я збирали із зарплат!
Тут я вже почала говорити. Напираю досі на чоловіка, щоб поговорив з матір’ю, і щоб не було мови про «нещасну сестру». Це наші гроші і дарована має бути на онуків, наших синів.
Але чоловік чути нічого не хоче. Я сама Галині Микитівні зателефонувала, навіть заплакала на емоціях. Почула у відповідь: «Ну, ви ж у великій, хорошій квартирі живете, а як же бути моїй доньці?».
Але ця донечка туди й копійки не вклала. Так прикро. Зникли гроші. Попелюшка вже прописуватись у матері збирається разом зі своєю донькою. А я вже зрозуміла, що зробити нічого не зможу, щоб моїм дітям ця квартира дісталася. Хіба що розлучитися з чоловіком. Щоб провчити його. Нехай поживе з мамою та сестричкою в одній квартирі. Вони ж для нього ближчі, ніж я і діти!
Як би ви зробили у моїй ситуації? Буду вдячна за погляд із боку та поради.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, Ibilingua.com.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
