Ми з подругами засуджуємо її, намагаємося наставити на шлях істинний. Іноді між собою навіть називаємо її представницею “найдревнішої професії”. Але насправді я в душі їй заздрю. У неї є все, що вона хоче. Я живу з одним чоловіком все життя, і в кращому випадку отримую букет тюльпанів на день народження
Я вважаю це не зовсім правильно, хоча, все це законно… і подекуди навіть заздрю У моєї подруги Ніни дуже незвичайний спосіб заробітку: вона “обкрадає” чоловіків, причому зовсім законно.
Я не хотіла їхати до них зі своїм чоловіком, мені соромно, що мати так до нас з сестрою ставитися. Сестра теж живе далеко від рідної домівки, з нею ми регулярно зідзвонюємося, раз на рік зустрічаємося. Нас об’єднує ненависть і образа до матері за нещасливе дитинство
Свою маму я з самого дитинства пам’ятаю строгою, на віміну від неї, бабуся була просто янголом. Через деякий час народилася моя молодша сестра, яку вона також не любила,
Чому так? Ми не потрібні синові. За 14 років жодного раз не спитав, як ми… Якщо дзвонить, то значить йому щось від нас треба: або інструмент який у батька хоче взяти, або грошей в борг. Як така дитина виросла? Чим старше він ставав, тим яскравіше виявлялися його не найкращі риси: користь, злість, меркантильність.
Наша дитина – типовий споживач… Я вважаю, що ми з чоловіком вклали в сина максимум. Спробували виховати з нього хорошу людину. Ми ніколи не піднімали на дитину руку,
Сусіди, які все життя поруч, і бачать з самого початку наше горе, готові втопити у ложці води. Не буду описувати, які капості вони нам робили і продовжують робити. Просто не розумію, ЧОМУ до нас таке ставлення. Люди, схаменіться. У вас теж є діти, внуки і одному Богу відомо, що чекає вас попереду!
Мені здається, що таких сусідів, як маємо ми – немає ніхто. Живемо ми в чудовому селі на Львівщині. З чоловіком виховуємо двох синочків, старшенький у нас дитина з
Він щоранку чекав її біля шафки для одягу. А коли вона з’являлася разом з мамою на порозі їхнього дитсадка, біг назустріч, простягав у маленькій долоньці цукерку, яблучко або мандаринку, якщо стояла зима. Сяяв посмішкою. А вона відповідала іноді по-жіночому жорстоко: “Я з тобою не дружу!” Але частіше – дарувала посмішку і ямочки на рожевих щічках. А потім її родина переїхала в інше місто, за багато-багато кілометрів. Та він знайшов вихід…
Він щоранку чекав її біля шафки для одягу. А коли вона з’являлася разом з мамою на порозі їхнього дитсадка, біг назустріч, простягав у маленькій долоньці цукерку, яблучко або
Минуло більше тижня, і мені телефонує свекруха. Я, як завжди, почала щебетати, як добре тут нашому Максимкові, що все чудово. Та свекруха вислухавши мене почала свою розмову. Я одразу ж почула негатив у свою сторону. І тут вона понеслася: “Ах ти, така сяка, як ти могла залишити мого сина одного, ще й так на довго, аж на цілий місяць”
Вже пройшло два роки, а я досі пам’ятаю цю телефонну розмову зі свекрухою. У нас з чоловіком все добре, ми любимо та поважаємо один одного. Росте синочок, якому
Я порадила зовиці добре подумати, чи потрібен їй такий чоловік. На що вона мені відповіла, що мама сказала їй так: “Якщо збираєшся йти, йди куди хочеш, я тебе не візьму з дітьми, народила дітей, живи заради них, а я приїжджати і допомагати буду. Чоловік не п’є і не б’є – радій. У нашій родині ніхто і ніколи не розлучався”
Коли ми з Мироном одружилися, жили окремо від усіх батьків, правда, на квартирі моїх батьків. Побудували будинок і переїхали, зараз квартиру батьки здають в оренду. Коли народився наш
Моя бабуся живе сама в квартирі. Кожного разу, коли ми приїжджали в гості до бабусі, вона скаржилася на своїх сусідів. Казала, що дуже шумно поводяться і не дають їй спати. Мовляв, от же негідники! Минулого тижня я жила з бабусею – повинна була допомагати їй. Цієї суботи все прояснилося. Бідні сусіди!
Про бабусю і сусідів, що заважають спати. Моя бабуся живе сама в квартирі. Кожного разу, коли ми приїжджали в гості до бабусі, вона скаржилася на своїх сусідів. Казала,
Цього року я відсвяткувала сімдесятиріччя. Хоча саме слово “відсвяткувала” не зовсім вірне. Як же я заздрю ​​молодим людям!
Цього року я відсвяткувала сімдесятиріччя. Хоча саме слово “відсвяткувала” не зовсім вірне. Дочка подарувала мені ноутбук. Весь залишок вечора я провела за вивченням дорогої іграшки. Хоча спочатку я
Мамі сьогодні – 76. А я дивлюсь на матусю і думаю: вона така сама. Це я виросла, а мама – така ж сама як і тоді, коли мені було і два, і три, і чотири…
Мамі сьогодні – 76. А я дивлюсь на матусю і думаю: вона така сама. Це я виросла, а мама – така ж сама як і тоді, коли мені

You cannot copy content of this page