життєві історії
Я вже быльше 20 років живу у Франції. Пощастило за обміном навчатися тут, зустріла майбутнього чоловіка, вийшла заміж, осіла. Працюю викладачем, у чоловіка маленький бізнес, діти-студенти. В Україну,
Видали ми з чоловіком вже обох донечок заміж, дочекалися внуків, їх у нас четверо. У старшої дочки Таміли дві дівчинки, Віка й Сашуня, а у молодшої Тамари –
Ми з майбутніми сватами живемо на сусідніх вулицях, і в той день я вирішила не дзвонити, а пройтися й поговорити особисто про деякі деталі підготовки до весілля наших
Одружився наш син з однокласницею, найбагатшою дівчиною в класі та і майже у всьому нашому маленькому селищі. Почуття в них виникли давно, всі про це знали. Оля, моя
Коли брат одружився і привів в наш будинок Ярину, я в повній мірі бачила, що довелося пережити мамі. Я ще тоді в школу ходила, жили разом, так і
Галина Петрівна дуже сильно любила свого сина. Так сильно, що одружився її Іванко аж в тридцять п’ять років – до цього всі дівчата були абсолютно негідні її золотка.
З Ярославом я познайомилася в інтернеті. Ми жили в різних містах, він дуже хороший, добрий, красивий, стабільний чоловік. Ми з ним довго листувалися і він приїхав до моїх
Мені 61 рік, а моєму єдиному сину Антону 30. Заміжня я другий раз, тобто мій чоловік – вітчим мого сина. Син одружений вже 7 років, його доньці скоро
Мені було 13 років, коли мама з татом розлучилися, мама пішла від нього до іншого чоловіка. Щось між ними, мамою з татом, зрозуміло, було не так. Та я
Ми з першим чоловіком були по-справжньому щасливі десь років вісім. Облаштовували придбаний дім, чоловік будував бізнес, я – юридичну кар’єру. І все було б добре, якби не його