Головна

життєві історії

Кожен раз, коли ми з батьками приїжджали до бабусі і дідуся, на столі нас вже чекала ціла гора пиріжків, свіжий хліб, смажена картопля. Дідусь відкривав свою фірмову домашню тушонку і баночку маринованих огірочків. Це була традиція. І кожен раз мене чекав подарунок. Зазвичай це була цікава книга
життєві історії 0
В дитинстві мене часто відправляли на канікули до бабусі і дідуся в село. Їхати зі Львова туди треба було годинки три, але це того вартувало. Кожен раз, коли
Свою дружину я знав ще з дитячого садка. Людмила була найпопулярнішою дівчинкою групи, тому що знала “дорослі словечка”. Мама ще тоді мені говорила, щоб я з нею не водився, бо вона може поганому навчити. Ех, цікаво, як би склалося життя, якби мама одного разу цього не сказала
життєві історії 0
Свою дружину я знав ще з дитячого садка. Людмила була найпопулярнішою дівчинкою групи, тому що знала “дорослі словечка”. Мама ще тоді мені говорила, щоб я з нею не
Про свого батька я дізналася лише в вісім років, коли він прийшов просити у мами гроші в борг. Мені в подарунок тато купив шоколадку. Все наше спілкування в день знайомства обмежилося фразою: ” Ух, яка велика виросла “. А ще на прощання він сказав, що буде приходити щосуботи і водити мене в парк або в кіно
життєві історії 0
Я довго придумувала назву до своєї історії життя. Здебільшого вона стосується мене і родичів: мами і тата. Про маму розповім трохи, оскільки історія більше про мого горе-батька. З
Пропрацювала я 30 років дільничним лікарем в маленькому містечку на Заході України, багато всяких історій можу розповісти таких, які запам’яталися на все життя. Ось одна з них: Бабуся охайненька, чистенька, в хустині, в кофтині, 60-70-х років, в хатинці чистенько, бідненько
життєві історії 0
Пропрацювала я 30 років дільничним лікарем в маленькому містечку на Західній України, багато всяких історій можу розповісти таких, які запам’яталися на все життя. Ось одна з них. Бабуся
Я дуже обурена. Всі ми, крім невістки, працюємо. Вона вчиться заочно. І роботи їй по спеціальності в нашому райцентрі немає. Сидить дома. Вважаю цілком нормальним те, що я переклала на неї хатню роботу, приготування їжі, прибирання. Але вчора вона заявила, що застилати ліжка в нашій з чоловіком спальні, наводити в ній чистоту і прасувати наші речі відмовляється
життєві історії 0
Син з невісткою живуть з нами, бо в нас величенький будинок, а гроші їм на власне житло дозбируємо разом зі сватами, син трохи докладає також. У сватів ще
Купили нам чоловіки путівки до Чорного моря. Взяли ми з кумою дітей (в мене донечка трьох років, в куми на рік старший синочок) і поїхали. Те, що трапилося там… Не знаю тепер, як бути далі. Кума спихнула на мене дитину, а сама весь час проводила з якимсь мужчиною. Кум, її чоловік, – дуже порядна, добра, чесна людина. Як мені дивитися йому в очі?..
життєві історії 0
У нас з кумою збіглися відпустки, тож наші чоловіки купили нам з дітьми поїздки до Чорного моря. Взяли ми з Людою малих, я донечку, а вона сина, і
Не знаю, звідки у мене бралося стільки терпіння, щоб не суперечити Анні Петрівні, але я майже шанобливо вислуховувала всі її вказівки, знаючи, що вона поговорить-поговорить, і піде до себе додому, а я все одно зроблю, як вважаю за потрібне. Але коли Микола став контролювати, наскільки точно я виконую вказівки його матінки і доповідати їй про мій непослух, я зрозуміла, що далі жити з цією сімейкою не хочу
життєві історії 0
Я, нарешті, подружилася зі свекрухою! Правда, це сталося через два роки після розлучення з її сином і через рік після мого весілля з зовсім іншою людиною. Але ж
Я у чоловіка друга дружина. Зі своєю першою Юра розійшовся задовго до того, як ми зустрілися, тобто, моєї провини в його розлучення немає ніякої. Я не стану розповідати, що і чому у нього сталося, але навіть його родичі змушені були визнати, що Юра вчинив правильно, розірвавши перший шлюб. От саме про родичів чоловіка і про проблеми, з якими мені довелося зіткнутися, я хочу розповісти
життєві історії 0
Я у чоловіка друга дружина. Зі своєю першою Юра розійшовся задовго до того, як ми зустрілися, тобто, моєї провини в його розлучення немає ніякої. Я не стану розповідати,
Наталі було вже 14, коли їй стало дуже соромно перед подругами за цю родичку. “Онучко, може дасиш на хлібець?”. Сказала неохайна жінка. “Ти її внучка?” – запитала однокласниця. Інша подружка тихо сміялася. “Я не знаю її!” – відчайдушно вирвалося у Наталі
життєві історії 0
Наталя прокинулася в своїй трикімнатній квартирі. Був вже пізній ранок. Трошки повалявшись в ліжку, вона встала і попрямувала на кухню, щоб заварити собі каву. Без перших ковтків цього
Ірина завжди всім намагалася допомогти. За всіх переживала, всіх любила, ні на кого не ображалася. Якщо навіть над нею відверто насміхалися, вона посміхалася у відповідь, а я заступалася за неї. Потім ми разом вступили до університету на факультет іноземних мов. Там Ірина теж була “синьою панчохою”
життєві історії 0
Я з самого дитинства дружила з сусідкою Іриною. Потім, ми стали однокласницями. Вона не була ні красивою, ні розумною. Тільки дуже доброю і наївною. Ще готувала шикарно. Я

You cannot copy content of this page