Головна

життєві історії

Несторку, йди трохи пограйся у вітальні з Діанкою, а коли бабуся вареники зварить, я вас покличу, – сказала дочка. Розумієте, що мене найбільше засмутило, що дочка все вирішує за мене. Ось я і сказала, що вони прийшли не заплановано і вареників мені на її всю сім’ю не вистачить. Я не думала, що дочка так відреагує. А може і знала і чекала такої реакції. Просто любить вона на халяву прийти з дітьми і наїстися
життєві історії 0
Я ліпила вареники, бо і Остап їх любить, та й перед вихідними я люблю наварити, щоб потім про це не турбуватися. Як влетіла моя дочка з онуками в
Нас з чоловіком зовсім не розуміють наші батьки і всі знайомі. Тому й цікава думка збоку. Чи дійсно ми не праві? Ми забезпечені, але наш старший син з 14 років працює. Всі кажуть, що ми не повинні відправляти на роботу, дітей, що ми черстві і забираємо у них дитинство в той час, як самі маємо достатньо грошей, щоб дітям ні в чому не відмовляти. Ми живемо у місті, недалеко від Києва. У нас простора двокімнатна квартира в новобудові, дві машини. Маємо хороші роботі хороші зарплати на наш час, ні на що жалітися. У нас двоє прекрасних синів. Нашому старшому синові Артему 15 років. Минулого літа, у 14 років, він пішов на роботу і працював 4 години на день. Звичайно, з нашої згоди. Він розвозив піцу і суші. Зарплата мінімальна
життєві історії 0
Нас з чоловіком зовсім не розуміють наші батьки і всі знайомі. Тому й цікава думка збоку. Чи дійсно ми не праві? Ми забезпечені, але наш старший син з
В той день до нас у вікно постукала пташка, а всі знають, що це до сумних звісток, але ми й подумати не могли, до яких саме, адже бабуся Соломія у свої 87 в той день ще доїла кізку і поралася в садку. І потім вона почала до нас приходити. Я підходжу до свіжого горбочка землі, але прочитати, чиє там ім’я написано на хрестику, не можу, все розмите, як в хмаринці туману. «Ось бачиш, я ж казала, що вже все. Мені добре, тепло,» – і посміхнулася. Мама чує чиїсь кроки поруч, а потім голос каже: «Вставай, уже час чоловіка зустрічати обідом»
життєві історії 0
Кілька місяців полинула на хмаринку прабабуся. Вона була золотою людиною, без перебільшення. Її любили всі, вона завжди допомагала нам, завжди підтримувала, але вік все ж таки вік узяв
Дивна у мене виявилася свекруха, ну чесне слово! Ну не було в мене часу їй аж ніяк допомагати і псувати в городі нігті! Я мала собі відзняти багато контенту для блогу – не щодня ж у селі буваєш. Це ж все так колоритно – купи картоплі накопаної, дойка корів, сади, вулиці в пилюці, покинуті хати. Я поїхала по контент, власне кажучи, дитина повітрям свіжим подихала. Але все ж мені стало дуже неприємно і прикро, коли свекруха так розділила мене і свою донечку, що вона її тільки не повиносила з холодильника і комор своїх. Більше не поїду до неї
життєві історії 0
Мій чоловік працює на такій роботі, що вихідні у нього дуже рідко, а якщо і бувають, то радше на вихідних. Ми з Остапом одружилися чотири роки тому, виховуємо
Хто тут мріє про будинок, земельку, травичку, садочок, грядочки, альтаночку, ягідки-овочі-фруктики, шашлички на власному дворику? Багато таких серед вас, думаю. Але я вас запевняю – це все не потрібно для щастя, це все така тягомотина, що і жити за нею нема часу! І справжнє щастя – це квартира! Я от вам свій досвід розповім, готова вислухати не згодних. І почалося! Тут діти малі, тут ремонти нескінченні, ту грядки ці, огірки-помідори-картопля. Тут робота, садочки-школи. Тут бабусі-дідусі-батьки старіють, допомога наша їм весь час треба – я я білка в колесі, інакше не скажеш. За собою на слідкувала, на відпочинки не їздили – все економили, все на ремонт. За 7 років зробили в будинку нарешті все ідеально. Ландшафтний дизайн, автополив, плитка з підігрівом. Думаєте, зажили ми спокійно й красиво??? Три рази
життєві історії 0
Хто тут мріє про будинок, земельку, травичку, садочок, грядочки, альтаночку, ягідки-овочі-фруктики, шашлички на власному дворику? Багато таких серед вас, думаю. Але я вас запевняю – це все не
Я прибирала в столі чоловіка і просто не могла не відкрити цю папку. Там був договір кредиту. Так, сума не захмарна, але для нашої сім’ї пристойна. Закрив чоловік кредит буквально два місяці тому, бо сплачував по не великій сумі. Коли я спитала у Назара, чому він від мене це приховав, той сказав, що не зобов’язаний всім зі мною ділитися. – Мама дуже хотіла поїхати в ту Італію. На її день народження я і здійснив її мрію. – Такий подарунок розповсюджується на іменини, Миколая і навіть Валентина, як співає Дзідзьо, – подумала я про себе
життєві історії 0
– Я сина в школу збирала на секонді, і продукти лише по акції купляла. Та я не пам’ятаю коли останній раз була в перукарні, мовчу вже про салон
Ми з чоловіком переїхали в будинок, але він потребує серйозного ремонту. Оскільки я підозрювала, що чоловікові це не під силу, вирішила звернутися до спеціаліста. Хоча я мала намір нам полегшити життя, вийшло все зовсім інакше
життєві історії 0
Ми з чоловіком переїхали в будинок, але він потребує серйозного ремонту. Оскільки я підозрювала, що чоловікові це не під силу, вирішила звернутися до спеціаліста. Хоча я мала намір
Мама до останнього відмовлялася йти на весілля, яке ми планували робити в шкільній їдальні. Але прийшла, правда, свого благословення не дала і татові заборонила це робити. Тато нас таки за рогом хати поблагословив і сказав, щоб ми на маму не ображалися, бо такий вже в неї характер
життєві історії 0
– Нехай твій Нестор до мене приїде. На подвір’ї треба порядок навести. Літня кухня з одного боку обсипалася, треба “підлатати”. Та роботи чоловічої хватає. Мені то дров привезли,
Галинко, може Оксана й права. В них сім’я, до того ж, скоро буде маля. Ну як то буде виглядати, що ти там з ними живеш?, – каже мені мама. – А чого я щось повинна думати? Ця квартира така моя, як і брата. Ну а невістка взагалі в ній ніхто. Яке вона має право командувати де і як я маю жити, мамо? – Мама лише сльози хустиною витирає
життєві історії 0
– Галинко, може Оксана й права. В них сім’я, до того ж, скоро буде маля. Ну як то буде виглядати, що ти там з ними живеш?, – каже
Пам’ятаю, як невістка мені в стінці кришталь перемивала і збила одну салатничку. Та я такий “театр увімкнула”, що ледь ту актрису в собі зупинила. Але з тими грошима я реально перехвилювалася. Завжди вони в мене були під матрацом. Я любила собі ввечері сісти і перерахувати. А тут після того, як діти поїхали, я до сховку, а його нема. Я відразу на Дмитра подумала. Я не рідна йому бабуся, ось він і надумав в такий спосіб збагатитися. Діти в понеділок же примчали до мене
життєві історії 0
– Наш син не брав ваші гроші, – говорили мені і син і невістка. Але я не вірила. Вони з-під матрацу зникли саме після цього, як ті від

You cannot copy content of this page