Головна

життєві історії

Пішов мовчки. Не пояснивши причин. Просто зібрав речі та вирушив. Не попрощавшись. Залишивши лише прощальний лист і дві троянди у різних вазах
життєві історії 0
Трохи більше року тому від моєї приятельки після тринадцяти років спільного життя пішов співмешканець. Він батько її дванадцятирічної дочки. Пішов мовчки. Не пояснивши причин. Просто зібрав речі та
Мама виявилася такою скнарою, якої світ не уявляв! Нормальні-жінки-матері їдуть закордон, щоб заробити й допомогти дітям. Моя ж мама не знаю, що буде робити зі своїми мішками з грошима, образно кажучи. Нам вона не допомагала. Ми з чоловіком і трьома дітками досі на оренді живемо, сестра пішла жити до свекрухи. невже мама не могла хоч раз запропонувати оплатити нам поїздку на який курорт, чи в Єгипет, чи в Італію до себе запросити??? Та навіщо, хто ми їй? Якісь знайомі, не більше, бо ставиться вона до нас точно не до як рідних людей. І через кілька тижнів ми дізнаємося, що мама купила собі дві квартири в обласному центрі і буде їх віддавати в оренду, щоб жити й не тужити. І це в той час, коли її діти – обидві без житла! Мама має на рахунках купу грошей, та ще й з оренди своїх квартир тепер буде отримувати. І от у мене питання виникає постійно: куди вона їх діває й буде дівати??? На себе можна багато витрачати, але ж всьому є межа. Вона одинока жінка, аде аж занадто дбає про себе, про свою зовнішність. А кому вона в 62 треба з тими підтяжками?
життєві історії 0
Мама виявилася такою скнарою, якої світ не уявляв! Нормальні-жінки-матері їдуть закордон, щоб заробити й допомогти дітям. Моя ж мама не знаю, що буде робити зі своїми мішками з
Син прийшов до нас з дітьми, і я була з ними у вітальні, а Степан був на балконі з Павлом і вони щось обговорювали. Раптом їх голоси ставали все гучнішими, аж поки в кімнату не зайшов Павло і не почав збирати дітей. Я не розуміла, що відбувається, а потім підійшов і мій Степан, і вони почали говорити небилиці один одному. Я стала між ними і намагалася їх приборкати, попереджала, що поруч діти, їй-богу, але вони мене зовсім не слухали. З того часу минув рік. Я не бачила ні сина ні онуків
життєві історії 0
Мій чоловік Степан трохи холерик, але це все моє життя. Незважаючи ні на що, я була щаслива з ним і дозволяла випадковим спалахам входити в одне вухо та
Приїхавши з Італії я не почувалась, як в себе дома. Все невістка бурчала в мою сторону. Ось я й вирішила ще разочок поїхати на чужину, щоб купити своє житло. Я здійснила свою мрію. Квартиру я купила в новобудові. Але тепер ні син ні Наталя зі мною не спілкуються, бо як то так, вони в старому будинку живуть, а я в новому, ще й з охороною. “Ми від тебе такого не чекали! Совість не замучить?”
життєві історії 0
Приїхавши з Італії я не почувалась, як в себе дома. Все невістка бурчала в мою сторону. Ось я й вирішила ще разочок поїхати на чужину, щоб купити своє
Мені вже 69 – досить не мало. Донечка моя Зоряна давно в Португалії мешкає. Коли сталося вторгнення, дочка з сином вмовили мене віддати будинок сину й невістці, зробити на сина дарчу. Тепер Роман з невісткою живуть в нашому з чоловіком будинку, бо свого вони нічого не купили, тинялися по орендованих квартирах. А Зоряна забрала мене у Португалію. Переконували, що мені тут буде добре, що в них сусідки-українки, з якими я подружуся. Але мені тут геть зле. Все зручне, але чуже й не миле. “Сиди, бабо, мовчи й не рипайся”
життєві історії 0
Мені вже 69 – досить не мало. Донечка моя Зоряна давно в Португалії мешкає. Коли сталося вторгнення, дочка з сином вмовили мене віддати будинок сину й невістці, зробити
Я місця собі не знаходила, коли зникла мама. І куди втекла??? До курей! Вона забуває ще й про свої бабусині обов’язки. У неї двоє онуків, яких вона дуже хотіла і прямо-таки випрошувала в мене. Тепер що, все? Справа зроблена, і можна рвонути подалі від сім’ї? Ні, так не вийде
життєві історії 0
Я місця собі не знаходила, коли зникла мама. І куди втекла??? До курей! Знаєте, як кажуть: «Можна вивезти людину з села, а от село з людини не вивести ніколи».
Коли я хотіла насмажити внукам оладок, дочка сказала, що я заляпаю маслом плиту, коли хотіла наліпити вареників – що кругом розсиплю борошно, коли вирішила спекти пиріжків з яблуками, виявилося, що духовкою користуватися не можна, бо вона забрудниться. Їсти у вітальні не можна перед телевізором, бо накришиться, а вона раз на тиждень прибиральниці платить. Дуже сумно, але мені не місце в родині дочки, збираю речі додому
життєві історії 0
Я народилася і виросла в селі на Чернігівщині, чоловік мій теж був сільський, з сусіднього хутора. Ми побралися та й поселилися в хаті, яка мені від бабусі дісталася.
Я тільки-тільки провела Мирона в останню путь, як мене набрав його син Андрій. Розмова закінчилась тим, що він дав мені деякий час, щоб я забралася з вже його будинку. Я стільки років в нього душу вкладала, а на старість літ опинилася на вулиці. А все через грубу помилку – ми жили з Мироном без штампу в паспорті. І тут мені на голову спала думка платити Андрію орендну плату!
життєві історії 0
Я тільки-тільки провела Мирона в останню путь, як мене набрав його син Андрій. Розмова закінчилась тим, що він дав мені деякий час, щоб я забралася з вже його
Мій чоловік через тридцять років розлуки зустрівся з сином від першого шлюбу. На цю подію ми йшла разом. Відразу ж мене здивувало, що між ними не було і краплі схожості, та на це лише пів біди. Ми подружилися і ходили один до одного в гості, поки я не дізналася, що зі спільної карти зникло двадцять тисяч. Василь мені все пояснив. – Дмитру не хватало на відпочинок. – Я змирилася, але ці переводи не закінчилися. Я не знаю як пояснити Василю, що Дмитро його просто використовує
життєві історії 0
Чоловік не хоче розуміти, що його син від попередніх стосунків просто використовує його. Вони не бачилися тридцять років, і тепер намагаються надолужити згаяне. Я намагалася пояснити чоловікові, що
Я в місто поїхала аналізи здавати і так вийшло, що з незапланованим візитом до дітей потрапила. Я ж голодна була, ось і вирішила в них перекусити. – Вам не пощастило, Лариса Петрівна. Сьогодні весь день ми нічого не їмо. – Ти мені сина засушити вирішила? – Ось вони й зізналися мені про ті чуда. Я це так не залишу. Обов’язково наберу сваху, бо на сто відсотків переконана, що це справа рук її доці
життєві історії 0
Я в місто поїхала аналізи здавати і так вийшло, що з незапланованим візитом до дітей потрапила. Я ж голодна була, ось і вирішила в них перекусити. – Вам

You cannot copy content of this page