Головна

життєві історії

Я була рада чимшвидше вирватися зі свого дому. Батько пильнував лише своїх друзів, а матері до мене й діла не було. Часто в дитинстві я ходила голодною і притому мала няньчити свого брата Руслана. Я швидко почала працювати, десь в 15 я мала першу роботу, роздавала листівки. В той період я й зустріла свого майбутнього чоловіка Дениса. Йому тоді було 22 роки і він жив окремо від батьків. В мене не було прикладу чоловіка, тому я думала, що моє життя, як у всіх. Як же я помилялася!
життєві історії 0
Знаєте, я була рада чимшвидше вирватися зі свого дому. Батько пильнував лише своїх друзів, а матері до мене й діла не було. Часто в дитинстві я ходила голодною
Ми живемо з чоловіком і дочкою в селі, на Чернігівщині, доглядаємо мого дідуся Тимофія Олексійовича, йому 90 років, сам жити вже не може. А моя люба свекруха Валентина Володимирівна мешкає в Києві. Ми завжди до неї стараємося при будь-якій нагоді відправити доньку, аби наша 4-річна Стася хоч щось цікаве побачила. Але такого ми від дитини не очікували! Але такого ми від дитини не очікували! Це все свекруня, хай їй грець! Свого часу вона не займалася вихованням свого сина, бо навчалася і працювала
життєві історії 0
Ми живемо з чоловіком і дочкою в селі, на Чернігівщині, доглядаємо мого дідуся Тимофія Олексійовича, йому 90 років, сам жити вже не може. А моя люба свекруха Валентина
Я живу все життя в селі і мені завжди цього було досить. Своя хата, свій садок, огород, курочки – що ще треба? А тепер моя міська донька розлучилася з чоловіком і приїхала жити до мене в село і кожен день наполегливо посилає мене на заробітки. У Іванни купа аргументів! Доведеться послухатися і їхати. Весною, після приїзду доньки, я купила ще й козу. Щоби молоко було, сир ще можна робити для внучки. А там, натякнула Іванка, я можу якусь частину із зарплати висилати їй з онукою, вона потім поверне, коли налагодить своє життя
життєві історії 0
Я живу все життя в селі і мені завжди цього було досить. Своя хата, свій садок, огород, курочки – що ще треба? А тепер моя міська донька розлучилася
Ми з чоловіком вклали всі гроші в цей будинок, ще й кредит взяли. Ми були щасливі, бо він справді виглядав найкраще в селі. Спершу ми приймали родичів і друзів, потім відсвяткували новосілля. І коли всі роз’їхалися, я зрозуміла, що все це було даремно. Чоловік і слухати про продаж не хоче. – Ти звикнеш, – сміється Богдан. Але я не перестаю лити сльози. Недавно моя найкраща подруга з міста приїхала. Пів години на метро і ще й двадцять хвилин на маршрутці теліпалася
життєві історії 0
Ми з чоловіком вклали всі гроші в цей будинок, ще й кредит взяли. Ми були щасливі, бо він справді виглядав найкраще в селі. Спершу ми приймали родичів і
Я носила вже чималенький животик, ми з Платоном дуже чекали нашого маленького первістка! Я дуже добре пам’ятаю той день, я була записана на останнє узі, а до цього не було видно, кого ми чекаємо, малюк відвертався весь час. І ось нарешті пощастило! “Дівчинка у вас буде, чудово, здоровенька!” – посміхнувся лікар. Платон одразу вибіг з кабінету, у мене бризнули сльози. Ні він, ні його родичі не бачили в дівчинці, якій було всього кілька місяців, ніякої схожості з татом. Але коли у його мами був день народження, мій чоловік наполіг, щоб ми пішли до неї як сім’я
життєві історії 0
“Дівчинка у вас буде, чудово, здоровенька!” – посміхнувся лікар. Платон одразу вибіг з кабінету, у мене бризнули сльози, бо тоді я ще не знала, чим це обернеться. Зараз
Мені було дивно, що Уляна безсоромно закинула свої “шнурки” в загальний кошик для брудного одягу, але я це “проковтнула”, хоча чоловіку пожалілася. Потім, коли я просила її піти зі мною за покупками, то почула у відповідь: “Я сьогодні не планувала”. Це речення я чула коли просила поприбирати чи поскладати речі в шафу. А коли я пішла на пошту оплачувати рахунки, то вирішила відключити Інтернет. Невістка чекала мене на самому порозі
життєві історії 0
Я сьогодні не планувала”. Це речення я чула коли просила поприбирати чи поскладати речі в шафу. А коли я пішла на пошту оплачувати рахунки, то вирішила відключити Інтернет.
Коли я зустріла Юру після спортзалу, то ледь впізнала. На ньому був піджак зеленого кольору, який мав би поганий вигляд і у смітнику. А взутий Юра був у чоботи з довгими і протертими шпіцами. Якби я не бачила його з гирями в руках, то б в житті не пішла з цією людиною на каву. Я влаштувала йому шопінг, але Юра на відріз відмовляється, щось в собі міняти. Найгірше те, що я не можу закинути у Instagram наше спільне фото, бо подруги мене не зрозуміють. Це ж соромно!
життєві історії 0
Коли я зустріла Юру після спортзалу, то ледь впізнала. На ньому був піджак зеленого кольору, який мав би поганий вигляд і у смітнику. А взутий Юра був у
Свекруха до нас з “рейдом” навідується двічі на тиждень. Цього разу Ірині Василівні не сподобалась моя перестановка. – Саме тому у Євгенка болить голова. Він мені не раз жалівся. Казав, магнітні бурі, магнітні бурі. А причина, ось, в ліжках насправді! – Потім вчепилася за те, чого я готую дітям кашу. Виявляється, я лінива, бо це простіше-простого засипати крупу в мультиварку і увімкнути кнопочку. – Ти просто не хочеш визнати, що дуже ледача. Ясна річ, що почистити картоплю і її відварити займає більше часу
життєві історії 0
Свекруха до нас з “рейдом” навідується двічі на тиждень. Цього разу Ірині Василівні не сподобалась моя перестановка. “Мені не подобається, що чоловік дозволяє своїй матері контролювати все, що
Перед іменинами чоловіка я склала список того, що хочу придбати до столу. Та свекруха знайшовши папірець, сказала, що я ніяка не господиня, що гостей потрібно приймати стравами приготованими власноруч, а не сушами і купленими сирами. – Щоб навіть не думала нічого викупляти, –  налаштувала вона чоловіка проти мене. І що ви думаєте. Наші друзі пригощались голубцями, пиріжками з м’ясом і домашнім бульйоном. Ось і пустила свекруху під свій дах
життєві історії 0
Моя свекруха ще та шалена бджілка. Кожного ранку встає о четвертій і гонить по хаті, тай ще й вистукує покришками на кухні, не даючи нікому довше поспати. Зі
Мене звуть Жанна, мені 48 років. Я вдруге заміжня, живу в Італії. Коли почалися сумні події в Україні через вторгнення, я забрала до себе маму і розлучену 30-річну дочку з двома дітьми від різних шлюбів. Поселила їх окремо, оплачую оренду квартири. Чоловік у мене хороший, у нас підростає спільний 8-річний синочок Даніель. Тепер я для дочки й мами погана, бо не виконую всіх їхніх примх і забаганок. Живемо в будинку Марко з його мамою, дуже привітною й тихою жінкою. Дочка весь час вимагає до себе уваги, каже, що хоче влаштувати тут, в Італії, своє особисте життя, але моя  мама й діти їй в цьому заважають, вимагає няню і розселити їх з мамою в дві однокімнатні квартири. Я боюся, що вона мені тут третього народить, на мою шию
життєві історії 0
Мене звуть Жанна, мені 48 років. Я вдруге заміжня, живу в Італії. Коли почалися сумні події в Україні через вторгнення, я забрала до себе маму і розлучену 30-річну

You cannot copy content of this page