Головна

життєві історії

На цьому тижні Соломія зібралась копати картоплю, а цей процес в селі, то святе. Я також у вівторок планувала, та подруга запевнила мене, що сьогодні я допоможу їй, а завтра вона мені. Я погодилася, гуртом завжди веселіше. Соломія має немаленьку ділянку картоплі, адже ще продає її по своїх магазинах. Працювали ми до вечора. Додому ледь ноги притягла. І все б нічого, та до мене подруга не прийшла, бо по товар поїхала. В неї ж бізнес
життєві історії 0
З Соломією ми подруги ще зі шкільної парти, часто наші шляхи розходились то сходились. А відтак склалось життя, що ми сусідки і живемо обидвоє на своєму домівстві. Соломія
В кінці серпня Олег зарплату отримав, і дав жінці десять тисяч, щоб сину все необхідне до школи купила. А вона, що ви думаєте купила? Два зошити, ручку і ранець новий, хоч і минулорічному ще нічого не бракувало. Та хіба вона думає своєю головою? А на решту заявила, що грошей не вистачило, адже ціни тепер такі. Я сказала сину, щоб свою зарплату мені віддавав, бо з такою транжирою вони по світу підуть. Благо, він мене підтримав. Ллє тепер Орися сльози крокодилячі
життєві історії 0
Мій син з невісткою живуть не так, якби хотілось. Хоч обидвоє і працюють, та у моєї невістки ніколи своїх грошей нема. Працює вона у дитячому садочку вихователем, то
Відколи мама злягла, я почав просити Богданку, щоб вона приїжджала в село і ходила біля неї. Я ж чоловік, якось не пасує. До того ж, в мене зараз “жнива”, бо маю тракторець і виорюю людям картоплю. Дружина ж моя після 24 поїхала на заробітки. Я з мамою лишився сам на сам. Але Богданка каже, що не буде нищити своє здоров’я, бо мама важить більше за неї. Але ж і я в тому селі мед ложками не їм!
життєві історії 0
Відколи мама злягла, я почав просити Богданку, щоб вона приїжджала в село і ходила біля неї. Я ж чоловік, якось не пасує. До того ж, в мене зараз
Вчора приношу ціле відро помідорів. Хотіла, щоб невістка після роботи зробила аджику. Але вона замість того, пішла собі і лягла. Вже ті помідори почали підгнивати, а Галі хоч би що. І сама нічного не робить і чужу працю не цінує. А коли я зробила їй зауваження, то невістка слів не підбирала. – Ваші помідори, що хочете, то з ними й робіть. – Прийшлося ту аджику самій закатувати, але половину таки сусідці віддала, а наступного дня Оля на моєму порозі з баночкою з’явилася
життєві історії 0
Живу я в селі з чоловіком Віктором. Познайомилися під час навчання. Довго не ходили разом, десь за пів року відгуляли весілля. І після цього я пішла в невістки.
Мені ніколи не доводилося скаржитися на Степана, але іноді у мене було відчуття, що нам більше нічого сказати або передати одне одному. Розлучені друзі не могли нахвалитися новим життям. Звичайно, вони розповідали мені в основному про позитив, і я інколи потай думала, як би було жити самому. Все змінив день, коли Степан потрапив в клініку. Я не уявляю що б було, якби я таки пішла у друзів на поводу
життєві історії 0
Останні кілька років я ледь терпіла свого чоловіка. Я втратила віру в наш шлюб і іноді думала, що було б, якби ми розлучилися. Потім все змінилося через його
Того дня пів року тому Тимофій прийшов з роботи і сів до столу, на якому вже стояли його улюблений банош і поливка грибна, а на десерт – узвар і свіжоспечена яблучна  шарлотка. Чоловік сумним поглядом обвів це все і сказав, що хоче розлучення, що йому дуже нудно зі мною, що наш шлюб поглинув побут
життєві історії 0
Того дня пів року тому Тимофій прийшов з роботи і сів до столу, на якому вже стояли його улюблений банош і поливка грибна, а на десерт – узвар
Коли я зателефонувала мамі, вона поводилась дуже дивно. – Мамо, щось не так? – Я запитала її, але відповідь була лише невиразним звуком. Я не могла цього так залишити і пішла до неї без попередження. Я спантеличилася вже перед дверима в квартиру. Коридором нісся дивний запах, відчувалося щось тваринне. І на землі були плями. У мене є ключі, але виховання не дозволяло просто так вдертися. І як тепер з цим жити?
життєві історії 0
Тато був основною причиною, чому я поїхала вчитися в інше місто. Колись він був хорошим, але будь-яка справа, за яку він брався, провалювалася. І тому він поступово ставав
Мені вже 69 років, а я досі на заробітках в Італії, доглядаю літніх людей, щоб заробити солідну пенсію. Більше за все на світі мені б хотілося вже повернутися додому та відпочити, але зять не радий бачити мене у власному будинку, тому й горбатюся тут заради благополуччя дітей і онуків. Вирішила я запросити у гості своїх подруг. Не бачилися півроку, скільки новин накопилося за цей час, та й скучила неймовірно. Зять відмовив мені категорично
життєві історії 0
Мені вже 69 років, а я досі на заробітках в Італії, доглядаю літніх людей, щоб заробити солідну пенсію. Більше за все на світі мені б хотілося вже повернутися
У мене дуже тривожне передчуття було, але я все ж наполіг, щоб Олеся зробила узі. Батьки майбутньої дружини спочатку були проти нашого весілля, бо «не такого чоловіка хотіли для своєї квіточки». Коли я прийшов просити руки дочки, мене намагалися виставити за двері. “Я чекаю дитину!” – вигукнула Олеся. І всі замовкли від подиву. Під впливом другого “горнятка” язик у майбутнього тестя «розв’язався», і ми почали домовлятися. День весілля призначили наступної суботи. – Моя! І твій буде син, коли народиться! З його батьком я зустрічалася незадовго до нашого знайомства. Його не стало на фронті, тоді я поставила на собі хреста
життєві історії 0
Ми з Олесею кохаємо одне одного, і я хочу з нею одружитися. Батьки майбутньої дружини спочатку були проти нашого весілля, бо «не такого чоловіка хотіли для своєї квіточки».
Коли Андрій вперше постав на моєму порозі я стерпла. Довге волосся, недоглянута борода, обшарпаний одяг і – нестерпний запах. – Анно, тобі подобається його “шлейф”? – прямо запитала я, коли за ним зачинилися двері. – Я звикаю, – відповіла дочка. Жити вони переїхали в будинок, де єдина зручність – колодязь. А потім почали з’являтися діти – без сторонньої допомоги, бо в цей процес ніхто не має права втручатися. Людоньки, що я тільки пережила!
життєві історії 0
Я б балувала своїх онуків… Коли діти відлітають з дому, ми зазвичай з нетерпінням чекаємо, коли станемо бабусею і дідусем. Онуки приносять у наше життя нову радість і

You cannot copy content of this page