Головна

життєві історії

Сестра потирала руки від щастя, вже не треба мені виплачувати гроші, і дім лише її. 8 років тому я поїхала в Київ навчатися, потім знайшла в столиці роботу, залишилася працювати й жити. А моя молодша сестра за це й час вийшла заміж, вмовила батьків продати нашу двокімнатну квартиру в Полтаві і купити з доплатою трохи більшу квартиру. А коли ціни на квартири  злетіли, вони, продавши трикімнатну, купили великий будинок в передмісті. Недавно, через 5 років, я повернулася додому, але вже в будинок сестри й батьків. Мені виділили найменшу кімнату, з розрахунку скільки мені належало від тієї двушки, і пообіцяли, що допоможуть з житлом. Я часто стала Риті заважати, і вже через тиждень після мого повернення виникла швидка необхідність мене кудись випхнути. Вирішили, що з мене не братимуть гроші за харчування та проживання, а все що я зароблю, я збиратиму на квартиру, плюс сестра з чоловіком візьмуть кредит
життєві історії 0
8 років тому я поїхала в Київ навчатися, потім знайшла в столиці роботу, залишилася працювати й жити. А моя молодша сестра за це й час вийшла заміж, вмовила
Живемо ми з чоловіком Михайлом і синочком з моєю мамою і бабусею. Квартира трикімнатна і поділена на частки: майже половини квартири – моя, ще частка моєї тітки і решта –  матері. Син у нас довгожданий, лелека кілька років старань до нас не прилітав. Але мама онуку не надто раділа, не допомагала мені майже, коли малюк народився, і не сказати, що дуже любить Данилка. Зараз синочку 3 три роки, і сталося диво! Виставляє нас на вулицю, каже, за пів року за мою частку виплатить. Мама заявила, що або ніякої дитини, нічого, мовляв, тут дитсадок плодити, або з речами на вихід. Але вибачте, продам чужим людям я свою частку вигідніше, якщо на те пішло
життєві історії 0
Живемо ми з чоловіком Михайлом і синочком з моєю мамою і бабусею. Квартира трикімнатна і поділена на частки: майже половини квартири – моя, ще частка моєї тітки і
Коли на світ з’явилася дочка, то було видно, як Вероніка її любить. Всі ми надіялися, що нарешті в хаті буде мир та спокій, але ні. Якось приходжу з роботи і чую галас в домі Олени. Там така “буря здійнялася”, що мені дуже лячно стало, особливо за дитину. Звісно, причина в Ігорі. Як тільки я це ясно зрозуміла то пішла до будинку сусідки. Але вона мене і на поріг не пустила. Олена, яка завжди лізе в чуже життя, сказала мені не лізти до її сина. Мовляв, вони вже з дружиною дорослі, самі розберуться
життєві історії 0
Я живу в селі, тож не дивно, що тут слухи розходяться швидко. І хоч я намагаюся до цього не лізти, але ось моя сусідка поринула в ті плітки
Коли мама подзвонила і повідомила, що не стало мого брата, я відразу ж сказала, що на прощання не приїду. В мене на це були певні причини. Але батьки мене не зрозуміли, особливо мама. – Ти завжди була черствою. Ніби і зовсім не наша дитина. – Але мама не згадує того факту, що все життя вони жили лише Васильком. Я для них не існувала. Можливо, колись вони мене пробачать, а я їх
життєві історії 0
Я з нетерпінням чекала свого брата. Я завжди хотіла братів і сестер! Але Василько народився дитиною з особливими потребами і перевернув моє життя з ніг на голову. Раптом
Коли діти мені привезли на канікули онука, я дізналася, що він досі спить з мамою. По-перше, це не нормально в такому віці, а по-друге, де ж тоді ночує мій син? На три ночі мене хватило з Данилком спати, а після зідзвонилася з дітьми і попросила його забрати. Окрім такого сну, Данилко ще й в їжі перебірливий. В мене нема до цього ні нервів ні здоров’я. Та онучки, які зі мною живуть, геть інші. Син з невісткою нічого мені в обличчя не сказали, але відчуває моє серце, що образились
життєві історії 0
Коли діти мені привезли на канікули онука, я дізналася, що він досі спить з мамою. По-перше, це не нормально в такому віці, а по-друге, де ж тоді ночує
Цього тижня Остап мені заявив, що йому потрібно купити подарунок для дівчини і це має бути парний браслет. Я почувала себе в цей момент дуже розгубленою біля сина. Я поняття не мала, як йому пояснити, що такі стосунки, це трохи зарано в чотирнадцять років. Йому слід бути більш зосередженим на навчанні, на своїх захопленнях, на виборі майбутньої професії, але аж ніяк не будувати відносини з дівчиною. Він хлопець шустрий, боюсь, щоб не натворив лишнього
життєві історії 0
Коли ті роки так швидко встигли промайнути? Здається, тільки зовсім недавно двадцять п’ять було. А цьогоріч вже ювілей – сорок років відсвяткувала. З чоловіком ми виховуємо сина і
У мене в будинку – троє хворих старих людей. Так, це наші батьки  з чоловіком, але мені хочеться їх кудись подіти, хоч і в будинок для людей похилого віку, але не візьмуть, бо вони не самотні, а на приватний пансіонат грошей нема. Свекруха сказала, що має право жити з сином, раз моя мама з нами живе
життєві історії 0
У мене в будинку – троє хворих старих людей. Так, це наші батьки  з чоловіком, але мені хочеться їх кудись подіти, хоч і в будинок для людей похилого
Їй, а не мені, уявляєте! Терплю це вже два місяці, але все ж таки збираюся подати на розлучення. Я прокидаюся – Сашка вже немає поруч, старається для неї біля плити, або вже навіть у неї в спальні. Вийшла я заміж два місяці тому, розписалися ми з Олександром. Прийшла жити до чоловіка й свекрухи, живемо ще неповних два місяці, але хочу розлучитися, бо це щодня повторюється! Може, це й нормально, але в мене вже дах їде
життєві історії 0
Вийшла я заміж два місяці тому, розписалися ми з Олександром. Прийшла жити до чоловіка й свекрухи, живемо ще неповних два місяці, але хочу розлучитися, бо це щодня повторюється!
Звуть мене Ольга. Я – людина у візку. Але в мене був хороший чоловік Павло, царство небесне. Є чудові діти, двоє. І є мама. Мені 47 років. Дуже тяжко на душі. Моя мама з дитинства говорила, що я їй зіпсувала життя. За її словами, якби не я, вона б після розлучення з моїм батьком могла б вдало вийшла заміж. Я забрала її здоров’я, вона виростила моїх дітей, я погана господиня. На мамину думку, всього того, що я маю в житті, не заслуговую. І ось тепер мама теж не здорова. Коли вона вкотре потрапила до лікарні, мій зять вирішив забрати бабусю до нас, щоб вона сама не жила. Я не так варю їй вівсянку, я не так її поцілувала на ніч, я не так запитала її про самопочуття
життєві історії 0
Звуть мене Ольга. Я – людина у візку. Але в мене був хороший чоловік Павло, царство небесне. Є чудові діти, двоє. І є мама. Мені 47 років. Дуже
По дорозі з роботи я зустріла Світлану, яка в нас в селі величається, як “гаряча” жіночка. Сама Світлана не заміжня, але має дві дитини. Проходячи повз, вона тихо сказала, що мій чоловік – “вогонь”! У цей момент я мало не пустила на тротуар свої торби з продуктами. Я вирішила не влаштовувати “цирк” посеред вулиці. Мені б було соромно за свого Антона, якби хтось дізнався, що він сплутався з жінкою, яка в селі не має хорошої репутації, від слова зовсім
життєві історії 0
Довгий час я жила тим, що у мого чоловіка немає причин для походеньок наліво. Але потім я дізналася, що він одного разу оступився. А що найгірше, з жінкою,

You cannot copy content of this page