життєві історії
Все почалося вісім років тому і триває й досі. Я разом зі своєю сестрою навчалася на першому курсі інституту. І ось до нас у групу перевівся Сашко. Я
У вихідні свекруха із своєю дочкою вирішили зайти в гості, погратись та погуляти з дітьми. Ми з чоловіком ще здивувалися, то перерва на три місяці, а то кожні
З чоловіком ми після одруження взяли собі за мету, що відкриємо свій бізнес і будемо працювати разом. Так в нас все і вийшло, в нас є своя справа,
Ми винаймали скромне житло і економили кожну копійку, а ось Марічка жила, як в Бога за пазухою, оскільки чоловік держслужбовець. Одного разу так вийшло, що ми зустрілися сім’ями
Моя історія може стати прикладом для нещасних і одночасно нерішучих жінок. Безумовно, кожна з нас має свій життєвий шлях, але не варто забувати, що ми самі обираємо напрямок,
Кажуть у народі: “Ми є дітьми доти, доки живуть наші батьки”. Мого тата вже нема багато років, живу з мамою, виховую з чоловіком двоє дітей! Та от моя
Коли Уляні було два з половиною роки ми відвезли її в село до бабусі. Тепер я дуже про це шкодую… Улянка у нас з Петром єдина дитина. Нам
А чи знали ви, що добро завжди винагороджується, а те як щедро ми розпоряджаємось своїми фінансами, з такою ж щедрістю вони в нас накопичуються знову. В мене є
Діти були підлітками, коли я поїхала на заробітки в Італію. Чоловіка мого тоді скоротили з роботи, а моїй мамі було потрібне дороге лікування. От і вирішили ми на
Я не знаю, як могло до такого дійти. В один час я втратила зв’язок зі своєю донькою. Але з чого все почалося? Зараз мені 33 роки, а привела