Повинна дитину виховувати так, щоб вона бабусю любила?
– Дитині шість років виповнюється! – розповідає тридцятидворічна Софія. – День народження у суботу. І ось одну бабусю сам запрошує, радіє, що вона прийде, а другу не хоче, і все! Бабусю Наталю, каже, не клич, не хочу, щоб вона приходила! І все б нічого, але свекруха збирається бути. Дзвонила вчора – я, каже, подарунок купила! І що робити? Чи не запрошувати? Так там образ буде до неба.
Щиро кажучи, стосунки у Софії зі свекрухою, Наталією Миколаївною, не дуже.
– Вона вважає себе просто неперевершеною господаркою! – розповідає Софія про свекруху. – Тому завжди, коли приходить у гості, робить зауваження. «Це ти таке прання накопичила? Жах!», «Ти не ображайся, але наліт усередині унітазу – це ганьба!», «Думаю, що це у вас так темно в кімнаті, а це просто пильна люстра, сто років уже не мита!»
Так само з деякого часу свекруха поводиться і з онуком. Розмови про іграшки, мультики безапеляційно уриваються, і починається «розбір польотів».
– Те, що ти дурницями любиш займатися і час гаяти, я знаю! – каже онукові бабуся. – Давай краще розкажи мені, що корисного ти робив. Тобі взагалі до школи вже скоро. Читати вчився? У прописах писав? Щось не віриться. Неси сюди буквар.
Вечір із бабусею перетворюється на іспит.– Сто разів уже говорили, і я, і чоловік, що не треба так – марно. Інакше Наталя Миколаївна просто не вміє!
Інша бабуся, мати Софії – звичайно ж, за класикою жанру, повна протилежність: балує, завалює подарунками, загодовує солодощами, все дозволяє і нічого не примушує.
Ще й батькам скаже – не вантажте дитину, мовляв, залиште їй дитинство! Само собою зрозуміло, дитина її обожнює, біжить до неї бігом і радіє, коли баба Катя приходить у гості.
– От і не знаю, що робити! – радиться із подругою Софія. – Чи не запрошувати свекруху? Сказати, що ми не відзначаємо? Я намагалася! Вона каже – я все одно прийду, онука привітати. Прийде, а там у нас бенкет горою – будуть мої мама з татом, сестра з племінницею, подруга з дітьми. Образиться. Чи може запросити? У такому натовпі вона не шкодуватиме. З іншого боку, як запрошувати, якщо дитина, винуватець урочистостей, не хоче?
– Проблема у тому, що ти сама її не любиш! – каже Софії подруга.
– Ну так, і це теж. Якось не виходить у нас взаєрозуміння, – зітхає Софія. – Не можу я з нею потоваришувати.
– Це твоє діло. А дитині вона таки бабуся! Ти маєш виховувати сина так, щоб він бабусю любив. Ось цього «не хочу, щоб вона приходила», «вона зла» – дозволяти не можна! Уяви, якби він про твою маму так – приємно було б?
– Про мою маму, він так не скаже!
– У тому числі тому, що знає твою реакцію! Зате про свекруху йому дозволено говорити все, що завгодно, і він це відчуває. Не можна так робити. Ти маєш пояснити дитині, що Наталя Миколаївна його любить – ну, трішки по-своєму, але тим не менше! Що вона бажає добра. І на день народження запрошуй її обов’язково, тим більше із подарунком.
А як думаєте ви – запрошувати чи не запрошувати бабусю-свекруху? Дитина має право у свій день народження бачити лише тих гостей, які їй приємні?
А може, щоправда, нічого загострювати конфлікт? Мудра мати має налагодити стосунки онука та бабусі? Чи ніхто нікому нічого не винен?
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
