Я з чоловіком і дочкою, яка ще не заміжня, живемо в селі. Ще поки є сили, то тримаємо корівчину. Невеличкий город біля хати. Треба наробитися, але все своє в наш час виручає.
Два роки тому син одружився на місцевій панянці і поїхав в її квартиру зятювати. Я була щаслива за Олега, і якщо чесно, то десь глибоко в душі думала, що він і нам буде трохи допомагати.
До того, як він одружився і жив з нами, то допомагав нам то з продуктами, то з меблями необхідними чи технікою.
Але невістка, як я зрозуміла, не дозволяла йому цього робити. Ми з чоловіком ще не на пенсії. Я підробляю тим, що шию на дому: то до штор тасьму пришию, то джинси комусь вкорочу, все якась копійка є. Чоловік працює в школі завгоспом, теж щось кожного місяця капає.
Дочка наша вивчилася на перукарку, але наскільки я бачу, таланту в неї до цієї справи немає, тому я її і не заставляю йти десь працювати. Просто був на початку неприємний казус.
Підстригла вона сусідку, а тій не сподобалося, хоча досить гарно було, і вона пустила плітки по всьому селу, що в нашої Наталі дві ліві руки. Але то таке. Мова зараз не про це.
Поламалася в нас недавно пральна машинка. Вона і так довго прослужила, враховуючи те, що вона була не нова, коли ми її придбали.
Ось я і зателефонувала сину, щоб попросити його фінансової допомоги. А його дружина навіть не посоромилася і відразу так голосно сказала, щоб я почула, що в них своя сім’я, скоро дитинка буде, що вони не мають наміру нам “гнилякам” допомагати.
А потім додала, щоб я дочку відправляла на роботу, а то й зовсім забуде, як ножиці в руках тримати.
Мене це розізлило. Ну яке вона має право вказувати, що з Наталею робити? Вона в селі добре напрацюється. То буряк пополоти, то цибульку, то картоплю підгорнути. А про сіно я взагалі мовчу, то скосити, то посушити, то звести додому.
Дуже я хочу дочекатися, коли вони приїдуть до нас по картоплю, морку, бурячок осінню. Я їй тоді все нагадаю.
Минулого ж року ми їм два мішка картоплі дали.
А взагалі у мене виникла ідея сказати їм, щоб нам за все що ми їм з села давали за ті два роки – заплатили. Нехай знають як говорити такі небилиці…
Ну хіба я не права?
Невже сину так важко було нам тих пару тисяч виділити на пральну машинку? Дивина та й годі…
Автор – Наталя У
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
