Мені 55 років. У мене є донька Вероніка, яка рік тому вийшла заміж.
Так вийшло, що весілля стало «яблуком розбрату» у сім’ї. І все через нахабство деяких людей. Ця історія давно не дає мені спокою, але не знаю з ким поділитися, тож вирішила написати статтю тут.
Моя донька Ніка обрала у чоловіки хлопця з нашого міста – Богдана. Я не була в захваті від її вибору, хлопець трапився скупий, але дуже любив мою доньку, тому я не стала йти наперекір її вибору.
Після того, як Богдан зробив моїй дочці пропозицію, я почала відкладати накопичення на весілля. Богдан зробив пропозицію Ніці наприкінці осені, а урочистість запланували на середину літа. Я порахувала, скільки коштів потрібно вкласти в торжество і зрозуміла, що за такий короткий термін не назбираю стільки грошей.
Далі було знайомство з батьками мвйбутнього зятя. На перший погляд, вони мені здалися добрими людьми.
Коли мова зайшла про весільне свято, майбутні родичі сказали, що не мають грошей, а банк не дозволяє взяти кредит. Моя дочка дуже хотіла пишне весілля та гарне свято, тому я вирішила, що звернуся до банку та візьму кредит.
Я розраховувала, що батьки Богдана накопичать хоч невелику суму до весілля, але помилилася. Єдине їхнє вкладення у весільне свято – покупка костюма для сина. Хіба ж можна таке уявити? Їхній син вирішив одружуватися, а вони нічого не купили, крім костюма і не вклали у весілля жодної копійки. Як виявилося, це були лише квіточки, ягідки чекали на мене попереду.
Весільне свято пройшло чудово: весела тамада, безліч конкурсів, прекрасна атмосфера. Мені дуже сподобалося свято, так само як нареченому та нареченій. Коли застілля добігло кінця, Вероніка одразу віддала мені гроші, які їм подарували на весілля. Донька давно обіцяла, що віддасть мені гроші, щоб я змогла сплатити хоч якусь суму за рахунок кредиту.
Наступного дня до мене в гості з’явилися батьки Богдана. Я приготувала смачні страви, зустріла їх, як годиться. Ми сиділи і спілкувалися, а потім сват і запитує в мене:
– А яку суму подарували на весілля нашим дітям?
– А навіщо вам ця інформація? — з обуренням відповіла я на це нетактовне запитання.
– Половина подарованих грошей належить нареченому, а син сказав, що віддасть ці кошти мені.
– Я вибачаюсь, але ви не витратили жодної копійчини на весілля власного сина. Ви навіть не подарували їм грошей на свято, єдине, що зробили – купили костюм. Це крапля в морі порівняно з тим, скільки я витратила на те, щоб догодити дітям і влаштувати таке свято. Крім того, ви знаєте, що я брала кредит у банку. Дочка пообіцяла віддати мені гроші, щоб я погасила хоча б половину кредиту.
Ми сперечалися довго, потім моє терпіння добігло кінця, і я виставила їх з дому. Потім я зателефонувала Ніці і розповіла про це нечуване нахабство.
Дочка переговорила з чоловіком, зателефонувала і сказала, що його батько просив за подаровані гроші купити йому катер для лову риби. Він обіцяв, потім віддавати дітям відсоток від продажу. Богдан тоді вибачився переді мною за поведінку своїх батьків, а я досі в ступорі від цієї ситуацією. Свати зі мною так і не спілкуються, до слова.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з відкритих джерел, Ibilingua.com.
