Ми для свекрухи стали “фоном” після того, як її дочка вийшла заміж за доволі успішного Івана. Але два місяці тому все змінилося. Ох і “перевзувалася” Ольга Дмитрівна швиденько.
– Діточки, у вас осінні канікули, я приїхала до вас і пробуду тут цілий тиждень. В мене вже є план дій: в парк “Наталка” на Оболоні сходимо, а в середу можемо на “міст Кличка” з’їздити. В мене гроші є, і на таксі також, тому ні тата ні маму ми чіпати не будемо, нехай працюють і гроші заробляють. Чи не так, Марічко?, – звернулася до мене свекруха.
Мені так смішно стало, то два роки вона про нас навіть не згадувала, а тут на тобі.
Вже майже десять років, як ми з Артемом сім’я. Виховуємо двох синочків. Устимчику дев’ять років, а Данилку – сім.
Живемо ми в Києві, куди переїхали відразу після весілля. І мої батьки і Артема, живуть у Вінницькій області.
Свекри мої живуть в селі, мають невеличку господарку, але тією справою любить займатися тато Артема. Мама ж більше пані.
У Артема свій бізнес, я також працюю на себе – майстер перманентного макіяжу. Діти навчаються. Свекруха часто любила приїжджати до нас. Таким чином вона виривалася на волю від сільського життя.
Артем завжди маму обдаровував подарунками. Вони багато гуляли столицею. До нас вона приїжджала з одною сумочкою, а додому поверталася з торбами, які підняти важко.
Мені Ольга Дмитрівна не заважала, а навіть навпаки, вона дуже гарно і з користю проводила час з онуками.
Але коли заміж вийшла дочка Ольги Дмитрівни, все дуже змінилося.
Жили молодята у Вінниці, під боком у Ольги Дмитрівни. Наталя завагітніла і мама звісно ж була поруч. Але основною причиною такої допомоги був багатий зять. В Івана в місті було два готелі, якими він керував.
Свекруха навіть вмовила зятя, щоб той влаштував її на роботу. Десь пів року вона сиділа на рецепції. Свекор в цей час по троху почав продавати господарку, бо самому було важко тягнути, ще й їсти потрібно було варити і в хаті прибирати, бо дружина геть віддалилася від села.
Не раз я чула, що Ольга Дмитрівна ночує в дочки.
Зять щедро віддячував тещі, а та з тої радості про нас геть забула.
І лише через два роки, коли ні з того ні з сього, ми дізналися, що сестра Артема розлучилася, свекрушенька перемикнулась на нашу сім’ю.
Іван залишив Наталю жити на одні аліменти, яких тій ледь вистачає, а моя свекруха залишилася біля розбитого корита.
На осінніх канікулах вона зідзвонилася з нашими хлопцями і відразу ж розказала про свої плани в Києві.
– Я за вами так скучила! Мої дорогі онуки! Бабуся вже пакує чемодан.
Ось таке відбулось у неї “перевзування”, а ви кажете…
Свекруха моя завжди там, де їй це вигідно. І я і Артем це розуміємо, але сприймаємо і мовчимо, бо така вже Ольга Дмитрівна людина…
Автор – Наталя У
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube“
