Старша сестра на трійки закінчила школу, пішла на курси перукарів. Працювала спочатку вдома або до людей ходила, а потім влаштувалася в обласному центрі в якийсь салон. Здобувати подальшу освіту сестра не схотіла.
Я ж випустилася зі школи з золотою медаллю, сама вступила у виш без хабарів. Батьки тягнулися, давали мені гроші на тиждень, платили за квартиру, щоб я не жила в гуртожитку, де завжди гамірно і добре вчитися не можливо.
Коли я закінчувала університет, сестра вже була перший раз заміжня, працювала так само перукарем. Я ж заміж не поспішала, хотіла спочатку стати сама на ноги. Але все ніяк не виходило. Спеціальність в мене філологічна, мені хотілося працювати десь в редагуванні або друкарстві, але роботи гідної не знаходилося, тож я залишилася поки що працювати на кафедрі університету. Зарплата – копійки, то ж мені так само допомагали батьки.
В університеті я познайомилася з молодим викладачем Сашком, почали зустрічатися, а потім і розписалися.
Чоловік переїхав до мене у знімну квартиру, бо сам він з райцентру, жив у викладацькому гуртожитку.
…Минуло 15 років.
Я так і працюю на кафедрі, Сашко так і викладає. Пише на замовлення дипломні, курсові. Я додатково майже не заробляю, бо в нас діти підлітки, багато часу й уваги приділяю їм. Житло досі знімаємо. Вже змінили три квартири, а на свою відкласти з наших заробітків не виходить. Так, можемо дозволити собі раз на рік поїхати з дітьми на море, але не більше.
А моя сестра живе, як кажуть, «в шоколаді». Від першого чоловіка пішла до одного зі своїх клієнтів, а мужчина виявився заможним. У сестри вже свій власний салон краси, в нього якийсь прибутковий бізнес.
Живуть в своєму будинку за містом. По за кордонах катаються. Виховують одну дочку.
Вже багато років ми з сестрою майже не спілкуємося. Ні, я не можу сказати, що заздрю їй, але все це якось не справедливо…
Сестра часто раніше кликала в гості, і ми іноді їздили, але коли я її у відповідь запрошувала, в них завжди якісь причини, щоб відмовитися… Ну, я і перестала запрошувати, а самі ми до них більше не їздимо. Мені так і краще, не має зайвого приводу порівнювати наші статки.
Мама говорить мені іноді, що це все не головне, що нам треба спілкуватися, бо ми ж рідні, а вони з Татом старіють… Я розумію, що мама права. Але ми обидві так віддалилися одна від одної, живемо, наче в різних світах, на різних планетах, що навіть не уявляю, як це можна змінити…
Автор – Олена М.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
