Познайомились ми з Олегом п’ять років тому. Разом навчалися в університеті. Я на викладача історії, а він хотів стати музикантом. Закохалася я по вуха у довговолосого вусатого хлопчика з гітарою та хрипким голосом. Олег приходив до дівчат у наш гуртожиток після пар.
Вечорами ми співали пісні великою компанією, багато сміялися, та й, звичайно, знайомилися. Так і вийшло, що ми зблизилися почали ходити на прогулянки тільки удвох.
Олег ділився зі мною спочатку смішними історіями зі студентського життя, розповів про тяжке дитинство. Того вечора я дізналася, що завжди позитивний «Олежка», душа компанії та головний ловелас університету, насправді глибоко всередині дуже чутливий хлопчик.
З того дня він заволодів усіма моїми думками. Я нікого іншого не помічала і не уявляла свого життя без цього харизматичного музиканта.
Олегу я прощала все те, через що наші знайомі пари розбігалися. Ну, не склав речі, нічого, я можу сама скласти. Забув помити посуд – я приберу, не втомлюсь від кількох додаткових тарілок. Пообіцяв допомогти в прибиранні та забув – впораюся сама.
Чесно кажучи, я була настільки закохана, що в мене вистачало ентузіазму та сил на все це. І навіть не думала злитися чи ображатись. Він же в мене найгарніший, найніжніший і найромантичніший!
Подруги попереджали мене, що наш шлюб лише на моїх стараннях не протримається Але рожеві окуляри щастя засліплювали наївну юну дівчинку. Я щиро вірила, що вони мені просто заздрять. За Олегом бігали дівчата з усього університету, а він обрав саме мене.
Звичайно, подружки мені всяке намовлятимуть. Вони теж хочуть собі такого чоловіка. Усі знають, який Олег романтик. Так, може, в побуті він зовсім як дитина, зате квіти дарує постійно. А вірші які присвячує! Підлоги помити я і сама можу, аби поряд був люблячий чоловік.
Моє ось таке безмежне кохання стало потроху в’янути після народження сина. Виявилося, що ми були надто наївними і молодими, щоб ставати батьками. Поява дитини не змінила чоловіка, але відкрила мені очі на правду. Поки мій харизматичний музикант пропадав у пошуках натхнення, на мене навалився весь тягар материнства.
Цілими днями і ночами я няньчилась із маленьким сином. А коли малюк засинав, швидко бралася за прання, готування, прибирання. Нормально помитися часу банально не вистачало.
Олег допомагати мені не виявляв бажання. Поки я була при надії, чоловік ділився гарними мріями про ідеальне сімейне життя, розповідав, що не може дочекатися моменту, як нарешті стане батьком. Будував плани на наше майбутнє, присвячував синочку пісні.
Але наш тато не був готовий до того, що дитина – не лялька. Крики малюка заважали йому працювати, тож за будь-якої нагоди Олег йшов з дому «провітритися».
Конфліктувати сенсу я не бачила. Мені було неприємно й важко, так. Але хотілося, щоб чоловік сам зрозумів, як не прост оз маленькою дитиною. Я все чекала, що він звикне до своєї нової відповідальності і почне допомагати мені. Кілька разів я намагалася м’яко з Олегом про це поговорити, але марно.
Малюкові не виповнилося й року, як я випадково дізналася про те, що в мого ненаглядного Олега є інша жінка.
Поки чоловік був у душі, йому хтось написав. Ми якраз чекали повідомлення від майстра з ремонту меблів. Беру телефон чоловіка і все всередині обривається. Пише «Лєрочка», яка чекає сьогодні на вечерю при свічках.. Погортала чат. А там і фото від дівчини, і вірші зі словами палкого кохання від мого Олега.
Я не змогла в той момент ні заплакати, ні навіть сказати в обличчя чоловікові про те, що знаю про його роман. Я була настільки втомлена, постійно з маленькою дитиною, що жодних сил на ревнощі чи сцени просто не залишилося.
Мовчки зібрала речі, скупала, нагодувала, одягла дитину і поїхала до мами. Чоловік у цей час чудово проводив час із Лєрочкою.
Наступного дня приїхав із квітами поговорити. Вибачався, щось там пояснював, виправдовувався, а в результаті обізвав мене. Це все моя гордість, як він вважає, проблема для нашого шлюбу, а не його помилка.
Сказав, що я, як жінка, маю виявити мудрість і зберегти сім’ю. І що всі чоловіки гуляють. Навіть звинуватив мене в тому, що я після народження нашої спільної дитини почала приділяти йому менше уваги.
Мені вперше стало від Олега по-справжньому гидко. Здавалося, що якщо він і далі буде продовжувати все нести, мій сніданок залишить мене. Нічого не отримавши, роздратований чоловік поїхав. А я вперше не змогла вибачити кохання всього свого життя.
Пізніше я зрозумію, що на той момент обрала себе. Справжнє кохання починається з любові до себе. І хоч би хто це назвав: гордість, егоїзм, а я вчинила правильно. Жодні стосунки не варті того, щоб настільки забути про свої справжні потреби та самоповагу.
Звісно, наша історія з чоловіком після цієї розмови не закінчилася. Він ще довго влаштовував мені емоційну гойдалку, намагаючись повернути. Але я не знаю, навіщо. Ні мене, ні сина він ніколи по-справжньому, мабуть, і не любив. І свекруха регулярно дзвонила, то благаючи пробачити її нещасного синочка, то зі звинуваченнями, що я зруйнувала його життя.
Зрештою, ми таки розлучилися. Іноді Олег навіть передає для сина гроші. Моє життя налагодилося за підтримки батьків та подруг, які з радістю допомагають з дитиною. А кілька місяців тому я познайомилися з дуже гідним чоловіком. Та поспішати не хочу – час покаже.
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.
