fbpx
життєві історії 0
Нічого собі! Виходить, у тебе нерухомість стоїть, а ти підлогу мити придумала. Ти що?! Виселяй сина, здавай квартиру – ось тобі і збільшення до пенсії! Причому, напевно, більше, ніж твоя зарплата за миття підлоги. Добре влаштувався син, живе безкоштовно на всьому готовому, а мати підлога миє!
Здавати квартиру, вигнавши сина із сім’єю чи підробляти прибиральницею? – Я спочатку кур’єром піти
життєві історії 0
На виписку свекор не прийшов, та й дома зустрів нас з донечкою холодно. Максим взяв сторону батька, і також уникав з нами зустрічі. Єдиною підтримкою була свекруха. Вона намагалася напоумити чоловіка, але жодних результатів це не дало. – Я чекав на продовжувача роду, а ця – “подарувала” дівчинку
На виписку свекор не прийшов, та й дома зустрів нас з донечкою холодно. Максим
життєві історії 0
Друг Павла був в цей час в нашому місті, тому чоловік попросив, щоб я зустрілась з ним на нейтральній території, і віддала всі гроші з продажу квартири. Я довіряла чоловіку, тому й робила все, як він хотів. І ось тепер я живу зі своїм синочком в орендованій квартирі, і рахую копійки
Друг Павла був в цей час в нашому місті, тому чоловік попросив, щоб я
життєві історії 0
Ми з Романом після весілля стали жити з його мамою у двокімнатній квартирі. Орендувати можливості немає. Спершу все було добре, поки одного дня на порозі не з’явилася зовиця з чемоданом і трьома дітьми. Ольга Петрівна, розташувавшись на “малютці” в кухні, віддала дочці свою кімнату
Ми з Романом після весілля стали жити з його мамою у двокімнатній квартирі. Орендувати
життєві історії 0
Пів року минуло з того часу, як мій Володя переїхав жити до Ярини, моєї подруги. Я недавно не стрималася і сходила до неї на розмову. Прикривалась я тим, що за татом сильно сумують діти. Ярина мене зустріла в дуже гарному гуморі і не тільки. На ній була гарна сукня, підведені очі і зроблений манікюр
Пів року минуло з того часу, як мій Володя переїхав жити до Ярини, моєї
життєві історії 0
Невістка Марічка у нас з села, дуже чесна, щира і роботяща дівчина, ще й гарна. Але ну так ніяково, та й годі! Щоразу їй кажеш – ніякого результату. Хоч не клич її за стіл з рідними, з гостями. Червонію, хоч під стіл лізь! Справили ми дітям весілля за свої кошти, купили їм спільними зусиллями невелику двокімнатну квартиру в місті недалеко від нас. У мене ювілей наближається, а мені оце знову через неї
Невістка Марічка у нас з села, дуже чесна, щира і роботяща дівчина, ще й
життєві історії 0
Я лежала в стаціонарі, але дуже хвилювалася за синочка, тому раз у раз набирала батьків і питала, як в них справи. Так минув тиждень. Я повернула додому, а за мною і чоловік з відрядження. Я ще не встигла оговтатися, як зателефонувала моя двоюрідна сестра Оксана з претензіями
Я лежала в стаціонарі, але дуже хвилювалася за синочка, тому раз у раз набирала
життєві історії 0
Того дня до мене подзвонили і попросили приїхати на “впізнання”. Мій син Дмитро пережив свого батька всього на один рік. Як тільки він знайомився з якоюсь дівчиною, я повторювала, що жодна не буде його любити, як я. – Всі ці дамочки з тобою лише з користі. – Як же я боялася його втратити
Того дня до мене подзвонили і попросили приїхати на “впізнання”. Мій син Дмитро пережив
життєві історії 0
Бабуся моя Килина Іванівна жила сама в селі, дідуся не стало ще років 15 тому. Моя мама їздила в Іспанію на заробітки, зустріла там чоловіка і залишилася, вдома буває раз на років три. Вони й дорогу до бабусі забули, коли вона на нас усіх трьох зробила дарчу на будинок у рівних частинах. Коли я приїхала до бабусі місяць тому, вона мені сумно і впевнено сказала: – Скоро, Оленко, мені до Василя мого. І це були не ті гроші, які бабуся мені показала вдома
Бабуся моя Килина Іванівна жила сама в селі, дідуся не стало ще років 15
життєві історії 0
Години до сьмої вдається вдавати, що нікого немає вдома, потім прокидається Люда. Тобто вона, звичайно, не вся прокидається. Прокидається якась невелика ділянка її розуму, вона відповідає за те, щоб тицьнути мене пальцем у бік і вимовити: – Звари кави, м-м? Я гарна, – каже вона, жмурячись на себе лівим оком. – Ой, гарна! Глянеш, аж співає душа!
Вранці до нас на балкон прилітають горобці, стукають у підвіконня, голосно обговорюють наше особисте

You cannot copy content of this page