iBilingua

Тетяна з цивільним чоловіком – типова київська пара з тих, що понаїхали, живуть у цивільному шлюбі і працюють цілодобово. Поки Остап тягає кабель, вона встигла стати головним редактором у відомому медіа-холдингу і вже прораховувала варіанти, як стрибнути на сходинку вище. А ще Таня прораховувала іпотеку, адже у неї має бути своя квартира в центрі і постійна прописка повноправного жителя столиці. Майбутні родичі жили у великому, в два поверхи, красивому дерев’яному будинку

Тетяна з цивільним чоловіком – типова київська пара з тих, що понаїхали, живуть у

життєві історії 0

Як їм не соромно? Обидві бабусі відмовляються сидіти з онуками. Мама мені сказала, що звільниться з роботи, якщо ми їй будемо платити зарплату за роботу нянькою, а свекри взагалі заявили, що ще молоді і у них своє життя. Всі наші плани шкереберть. А моїй мамі свого часу бабуся нас з братом виняньчила! Питаю у мами: – Чому я виросла у бабусі в селі?

Як їм не соромно? Обидві бабусі відмовляються сидіти з онуками. Мама мені сказала, що

життєві історії 0

Андрій привіз у свій Київ Ганнусю з Карпат. Всі їй тоді казали – не їдь! Він лід, ти – вогник! А вона поїхала. І гірко йому, і кохає, і відвезти назад у гори не може, хоч всі друзі кажуть: вези з усім «врожаєм»! Він тільки сумно всміхається. І дітей виховує, не розбираючись вже, чиї

Вони тоді газ в одне село на Закарпатті вели, там він і побачив Ганнусю.

життєві історії 0

Забрала до себе жити маму, Клавдію Степанівну. Нічого заздалегідь не вирішуючи, просто одним днем, з одним пакетом. В пакеті – колготки, тапочки з написом «Кращій бабусі на світі” (подарунок моїх дітей), теплий халат з сорочкою і чомусь наволочка. Все. Мама пакет збирала сама. спочатку – нестерпно

Забрала до себе жити маму. Назавжди. Нічого заздалегідь не вирішуючи, просто одним днем, з

життєві історії 0

Дмитрику ще й рочку не виповнилося, як Марта повідомила Мирону, що знову при надії. – І що тепер робити? Як ми в цій однокімнатній всі помістимось?, – говорив Мирон до дружини. Та лише знизувала плечима. Сам Мирон в той час не працював: то робота важка, то платять копійки. Якби не батьки, не знаю, як би вони виживали. – Бог дав дитинку, дасть і на дитинку

Дмитрику ще й рочку не виповнилося, як Марта повідомила Мирону, що знову при надії.

життєві історії 0

– Приїжджайте до мами й тата. Вони так зрадіють! – зовиця мені по телефону. – Он ми майже місяць у них були, мама щодня домашні варенички-пельменів домашні, пиріжки. Казала, що за вашими малими скучає. Понеділок хінкалі магазинні, вівторок – пельмені з АТБ, середа – сосиски з макаронами… 1000 гривень я свекрусі дала. А потім вона до нас приїхала

Мої свекри вже пенсіонери, мій чоловік їхній молодший син, пізній, свекруха його майже в

життєві історії 0

– У всіх є діти, у когось їх і більше, ніж у тебе! – каже Олег. – Проте жінки все встигають робити! Я, між іншим, свою частину обов’язків по відношенню до тебе виконую. Гроші в будинок приношу… Хоча б на нормальну їжу один раз в день я можу розраховувати в своєму будинку? – Олег демонстративно викидає вміст тарілки в смітник і сам починає готувати собі нову вечерю. Такі скандали Наталю дуже ображають

– На цю їду дивитись не можливо, не то що їсти! – злиться тридцятирічний

життєві історії 0

Вона проганяла їх, сама не хотіла рухатися. Зажадала, щоб її годували виключно свіжим і домашнім, причому приготованим ріднею. Я пішла від чоловіка з його лежачою матір’ю, тому що Матвій зажадав, щоб я звільнилася і доглядала за нею цілу добу. Річ у тім, вона не хоче доглядальниць і їжу, яку вони їй готують. А я не хочу кидати роботу. Начебто вчинок вимушений, а душа не на місці. Півроку тому свекруха Марія Макарівна злягла

Я пішла від чоловіка з його лежачою матір’ю, тому що Матвій зажадав, щоб я

життєві історії 0

– Усі роки шлюбу я була впевнена, що у мене чудова свекруха! – каже тридцятип’ятирічна Людмила. – На перших порах вона нам дійсно просто грандіозно допомогла. Квартирою своєю поступилася нам після весілля. А вже коли народилася наша двійня, без свекрухи б я просто не змогла. Але як тільки ми розлучилися – вся любов бабусі в ту ж мить і скінчилася. При розлучені, свекруха плакала щиро, але як тільки ми поставили офіційний штамп – всі сльози як відрізало…Насамперед виселила нас з квартири, але по-людськи це було досить не привильно. Я тоді була без роботи, у дітей перший клас на носі, просила її трохи дати мені встати на ноги, але вона наполягла на своєму – мовляв, квартира мені потрібна і крапка. Ми переїхали до моєї мами

– Усі роки шлюбу я була впевнена, що у мене – просто-таки чудова свекруха!

життєві історії 0

Сидить, зсутулилася. Плаче. Сльози кап-кап, кап-кап. Доглянута, струнка, статусна. – Про що плачеш? – Не знаю… Про себе… Мовчу. Чекаю. – Мені сорок років. Чоловіка немає. Я старію … Он вони всі молоді, красиві, а мені так самотньо! Мовчу. Співчуваю

Сидить, зсутулилася. Плаче. Сльози кап-кап, кап-кап. Доглянута, струнка, статусна. – Про що плачеш? –