iBilingua

В неділю ми з Сергієм запрошені на день народження до зовиці. Люди вони досить заможні, але це якраз і являється для нас проблемою. Ювілей їх сина я згадую до сьогодні. Ми тоді так довго підбирали подарунок, а Дмитрик погрався машинкою десять хвилин, і вона зламалася. – А що ви хотіли від китайської підробки?, – сказав Іван. Так тоді образливо було

В неділю ми з Сергієм запрошені на день народження до зовиці. Люди вони досить

життєві історії 0

Мама не хоче увійти в моє становище. Вона вважає, якщо чоловік без шкідливих звичок, то за нього треба вчепитися “кліщами”, бо хтось відбере. – Якщо ти від Ігоря підеш, на нас з татом не розраховуй. Ми не дозволимо зруйнувати таку щасливу сім’ю. Ти про дітей спершу думай, а не про свої захцянки. Кому ти потрібна будеш з двома дітьми?

Мама не хоче увійти в моє становище. Вона вважає, якщо чоловік без шкідливих звичок,

життєві історії 0

Чоловік не любить відпочивати, він – фанат своєї роботи, справжній трудоголік. За 7 років нашого шлюбу він жодного разу зі мною і дитиною нікуди не з’їздив. Зате свекруха з чоловіком щороку нав’язують мені у відпустку компанію його сестри Віолети. Влаштувала сцену бармену, не ночувала в номері, влаштовувала танці на столах. Але свиней і курей Віола від мене не очікувала

Чоловік не любить відпочивати, він – фанат своєї роботи, справжній трудоголік. За 7 років

життєві історії 0

Я зала, що вдень приїдуть свекри, тому по дорозі додому купила тортик, червоної рибки. А ще звечора приготувала на сьогодні голубці, котлетки, картоплю, качку запекла. Адже це вони вперше до нас у нову квартиру! Коли я увійшла у свою спальню перевдягатися, дар мови втратила. – А як ти хотіла, люба? Батькам – найкраще!

Ми з чоловіком навчалися разом в університеті, потім одружилися без весілля, просто розписалися задля

життєві історії 0

– Ну при надії ти, що далі? Мені байдуже. Прополеш кілька грядок, нічого з тобою не станеться! – Ірина Остапівна вручила мені сапку. Поїхали ми на вихідних до мами чоловіка в село. З чоловіком Глібом ми живемо вже 5 років, та все ніяк не могли діток народити.

– Ну при надії ти, що далі? Мені байдуже. Скопати пару грядок, нічого з

життєві історії 0

В результаті я ще й винна. Цей її, вибачте на слові, чоловік, приходить додому раніше. Я доньці кажу – ти під’їжджати будеш, подзвони, нехай Назар вийде і тебе зустріне. Вона – ой, мамо, так ми самі розберемося, не хвилюйся! І ходить сама. А він хоч би раз підняв свою п’яту точку і сходив, зустрів її! Ні, сидить удома, в ігри грає. Зрештою, я йому подзвонила і сказала, що так не робиться взагалі! Чоловік він або хто?

Не розумію я нинішніх чоловіків! Доньці моїй старшій – двадцять п’ять, розумниця, красуня, все

життєві історії 0

Вирішили ми з чоловіком розлучитися заради виплат, але рідня нас не підтримала. Я на шостому місяці другою дитиною, держава не збідніє. Все у нас добре, ось тільки б грошей побільше! Ми справляємося самі, допомоги ні у кого не просимо, крутимося, як можемо – орендуємо квартиру, платимо за навчання

Живемо ми небагато, ледве на найнеобхідніше вистачає. І ось спала нам з чоловіком на

життєві історії 0

– Нехай діти заробляють на квартиру своїм потом! Якби мої батьки вилізли геть зі шкіри свого часу і купили мені однушку в, я б зараз в ній і сидів! – любить повторювати своїй дружині Оксані тридцятисемирічний Андрій. – Нічого іншого в житті і не досяг би. А навіщо? Дах над головою є, і досить. З мене щось вийшло саме тому, що діватися було нікуди, жити ніде і їсти нічого! Своїм дітям приносити щось на блюдечку я теж не збираюся. Оксана відвертається і плаче. Адже живуть шикарно! Починали буквально зі щербатого кухлика і бабусиної табуретки

– Нехай діти заробляють на квартиру своїм потом! Якби мої батьки вилізли геть зі

життєві історії 0

У 86 років від мене пішла матуся, сталося це півтора роки тому. Від мами мені залишилася квартира. Ми з чоловіком вирішили мамину квартиру здавати – дуже гарна підмога, та й на пенсію вийдемо, не треба буде кожну копійку рахувати – дуже виручить плата за оренду. Але у дітей на цю нерухомість зовсім інші плани. – Ось бачиш, мамо, які вони. Це ти добре придумала – реакцію перевірити, щоб вибрати кому бабину халупу віддати. Коли до нотаріуса?

У нас з чоловіком є дорослі син і дочка. У них свої сім’ї, діти.

життєві історії 0

Василина з дитбудинку, але завжди знала чого хотіла, і з легкістю закінчила вищу освіту. У 18 років, як годиться, їй дали квартиру. У 27 років Василина зустріла галантного молодого чоловіка, як красиво він до неї залицявся! Не минуло й трьох місяців – і вони розписалися. Оскільки у Василини була своя квартира, переїхав Женя жити до неї. Пролунав дзвінок у двері, Василина відчинила, а там – купа народу і всі ошатні, з квітами з шампанським. – До моєї донечки свататися прийшли, а ти посидь тихенько в кімнаті або сходи кудись

Василина з дитбудинку, але завжди знала чого хотіла, і з легкістю закінчила вищу освіту.