fbpx
життєві історії 0
В цій компанії я працюю з самого її створення. Колектив молодий, сучасний, веселий. Ми частенько зустрічаємось поза роботою. На початку травня було день народження нашого красунчика Валерки. Всі незаміжні дівчата за ним упадають, а він все одну-єдину чекає. Серед запрошений була і наша, як ми любимо казати – ікона стилю. Ось з нею в нас і виникли “трабли”
В цій компанії я працюю з самого її створення. Колектив молодий, сучасний, веселий. Ми
життєві історії 0
– А Олена, що робить? Як спить? Знову спить?! Так що ж це таке?! – обуренню батьків Олени не було меж. Вони не змогла додзвонитися до дочки о 3 годині дня і подзвонили її чоловікові на роботу, який сказав, що Олена, швидше за все, спить разом з дитиною!
– А Олена що робить? Як спить? Знову спить?! Так що ж це таке?!
життєві історії 0
Тетянці було шість. Мирон так мало появлявся дома. Все в нього були якісь справи, і у відрядження він частіше всіх на роботі їздив. Сама не розумію, як могли всі його “дивні” звички передатися доньці. Правду кажуть: “Гени пальцем не зітреш”. Так сталося і цього разу. Минув лише тиждень, як він пішов від нас, а Таня почала “коники” свої показувати 
Тетянці було шість. Мирон так мало появлявся дома. Все в нього були якісь справи,
життєві історії 0
Василько з гарним настроєм йшов підстрибуючи зі школи додому. – Ох матуся й щаслива буде, я з літератури п’ятірку несу. – Переступивши ворота він здивувався, адже не почув запаху, який завжди доносився з кухні. – Чуєш, малий! Тут такі справи, візьми найнеобхідніші речі, і підемо до мене, сказав дядько Іван. – А мама? Де моя мама?
Василько з гарним настроєм йшов підстрибуючи зі школи додому. – Ох матуся й щаслива
життєві історії 0
Я вибрав жінку з «причепом», забезпечувати який не збираюся. Олесю я люблю, але у її донечки є свій татусь, який і має її фінансово утримувати і любити. Я попередив кохану про те, що не маю наміру спонсорувати її дочку. Треба б більш активно підключити до фінансових питань біологічного батька, який платить смішні 2,5 тисячі
Я вибрав жінку з «причепом», забезпечувати який не збираюся. Олесю я люблю, але у
життєві історії 0
Щойно Віктор глянув на личко новонародженого сина, він дуже розсердився і, покинувши дружину і малюка в палаті, втік невідомо й куди. Добрий таксист порадив їй бути сильною. У квартирі було тихо і порожньо. Судячи з усього, чоловіка тут давно не було. Ближче до вечора Вітя повернувся додому, пройшов до дитячого ліжечка і мовчки сів поруч, прямо на підлогу. – Чий він?
Щойно Віктор глянув на личко новонародженого сина, він чомусь дуже розсердився і, покинувши дружину
життєві історії 0
– Як ти собі це уявляєш? Я переступлю через свою гордість, і піду до них на весілля? Він одружується без моєї згоди! Я все життя йому віддала, заради сина жила, а Олег з такою легкістю проміняв мене на цю Гальку. Сто відсотків, щось вона зробила. Він завжди до мене прислухався, а тут – на тобі 
– Як ти собі це уявляєш? Я переступлю через свою гордість, і піду до
життєві історії 0
Коли Катя привезла знайомити з нами  свого чоловіка Максима, Ми з Грицем зустріли їх дуже привітно. Стіл ломився від страв, Гриша з Максом добряче погуділи. На прощання Катя сказала: тепер чекаємо ваш візит у відповідь! І ось позавчора я була в місті, закупилася, у мене вийшла величезна купа сумок. Хотіла переночувати у сестри, а вони з чоловіком сховалися! Ночувала на лавці
І ось позавчора я була в місті, хотіла переночувати у сестри, а вони з
життєві історії 0
– Ну не треба боятися! Моя мама чудова жінка! Вона у мене дуже тямуща, а я можу сам приймати відповідальні рішення! Сашко однією рукою відкривав вхідні двері, а в другій руці стискав руку юної, тендітної дівчини з величезними карими очима і пшеничним волоссям. – Мамочко, привіт! Хочу тебе познайомити з Веронікою! Ми будемо жити разом! – Добре синку! Я піду поки зберу твої речі, а ви йдіть з Веронікою поїжте, я смачненького наготувала! – –  і Тамара Петрівна пішла в кімнату
– Ну не треба боятися! Моя мама чудова жінка! Вона у мене дуже тямуща,
життєві історії 0
Коли ми переїхали в свою квартиру, я видихнула. До того моменту, я спершу дні в календарі викреслювала, а згодом стала і години рахувати. Все, лиш би окремо від “матусі”. – Ну, що Оксано, дах над головою є, пора і про спадкоємців подумати, – сказав чоловік. Я не заперечувала. Стали ми батьками чудового хлопчика, і з того моменту, “мама” в нас днювала і ночувала
Коли ми переїхали в свою квартиру, я видихнула. До того моменту, я спершу дні

You cannot copy content of this page