iBilingua

Диво росте схожим на мого коханця Андрія. Ярослав поки що ні про що не здогадується, але іноді я помічаю, як він вдивляється в риси обличчя нашого маленького сина. Ми одружені з Яриком сім років. З перших днів нашого шлюбу ми з чоловіком мріяли про дитину, проте лелека не поспішав заглядати до нашої оселі. Тобто взагалі не планував. Ярослав у мене блондин із блакитними очима, я руда і теж очі блакитні. Наші друзі перешіптуються за спиною, і поки чоловіка немає поруч, посміюються з нього. А мені не дає спокою вина перед чоловіком

Диво росте схожим на мого коханця Андрія. Ярослав поки що ні про що не

життєві історії 0

Кілька тижнів тому моя 85-річна бабуся Віра Степанівна отримала рахунок за комуналку більше, ніж звичайно. Пішла розбиратися в керуючу компанію. Перед нею там якийсь чоловічок почав загинати пальці, що порахували витрату води за нормою. А вона йому у відповідь: – Я працювала заступником начальника конструкторського бюро на нашому містоутворюючому підприємстві і, між іншим, спроектувала фонтан у центрі міста. Після цього на листочку розписала розрахунок води на людину зі словами: – Ви мені тут за басейн нарахували

Днями ми святкували день народження моєї бабусі – 85 років. Було багато гостей і

життєві історії 0

Тетянко, яка ж я щаслива бачити тебе в білій сукні. Ти просто сяєш, – сказала я дочці на весіллі, яке оплатив мій новоспечений зять. Насправді, Олександр мені не сподобався з першого погляду, але після того, як він за нею доглядав і навіть звозив в Париж, я змінила свою думку. Пів року тривало її щастя після весілля. На дочку важко дивитися. Я не знаю, як маю заставити Таню переступити через все і продовжити жити

– Тетянко, яка ж я щаслива бачити тебе в білій сукні. Ти просто сяєш,

життєві історії 0

Мамо, який заміж в твої то роки?, – голосила в слухавку дочка, а вже за годину вона знову мене набрала і була спантеличена, бо як то так, мене дома немає, або ж я їй двері не хочу відкрити. – А я не дома вже більше місяця. Відразу ж з лікарні мене як виписали, то Ілля мене до себе забрав. Якби ж я тільки знала, який смачний він бульйон з домашнім макароном варить, то б давно погодилася на його пропозицію, – відповіла я дочці. За хвилину дочка тарабанила в двері Іллі, що на поверх вище мешкає від мене

– Мамо, який заміж в твої то роки?, – голосила в слухавку дочка, а

життєві історії 0

Навіть не уявляєте, через що тепер зі мною дочка і зять не розмовляють. На голову не натягнеш, що оце в нашій родині сталося – я б сама такого не уявила ніколи. Живу я в селі, ал ж це значить, що мені підійде те, що вони придумали! Був у мене ювілей, 60 років. І дочка з зятем мені цих двох козенят подарували: – Тобі вже дома сидіти, мамо, треба, доглядати цих козочок, ніякої Польщі більше. А у нас буде і молочко постійно якісне для дітей, сир навчишся робити, і твої онуки з-задоволенням будуть їздити до тебе з кізками бавитися, доглядати їх разом з тобою. Я віддала подарунок. Ой ле-ле, що сталося

Навіть не уявляєте, через що тепе р зі мною дочка і зять не розмовляють.

життєві історії 0

Декілька тижнів тому до нас приїхав тимчасово пожити племінник чоловіка, поки не влаштується в Києві на роботу. Хлопець нічого не робить, не займається пошуком роботи, а просто лежить і їсть. Продукти він не купує, приготуванням він не займається. З’їдає усе. Повертаюся я додому з роботи з голодною дитиною, а вдома нас зустрів порожній холодильник, хоча весь вчорашній вечір я готувала. Я влаштувала розбір польотів. Та чоловік був непохитний – рідні треба допомагати. А ми з сином не рідня, чи що? Поїхав назад додому, роботу так і не знайшов до душі і кишені. Буває. На вихідних я влаштувала сімейну вечерю у себе вдома, запросила брата з племінниками – малюкам 4 та 8 років. Поки я прибирала зі столу, діти пішли гратися, а брат за ними не дивився. Вони непомітно пішли в нашу спальню, знайшли там мою дорогу обручку і змили його в умивальник. Ми навіть сантехніка викликали в надії, що може воно десь там застрягло, але ні. Я попросила брата відшкодувати вартість колечка, а це $10 тисяч. А він такий заявляє мені

Нагородив мене Всесвіт досить дивними родичами з усіх сторін. Ну от взяти з останніх

життєві історії 0

Мамо, а ти можеш мене з грошима виручити?, – замість привітання сказала мені Лариса. – Просто зараз вже починаються знижки до “чорної п’ятниці” і я помітила пальто, яке коштувало майже п’ять тисяч, ну а зараз три сімсот. Ну хіба ж не вигідно? Я кивнула головою, а Лариса продовжила. – В мене є відкладено п’ятсот гривень. Вітя про них нічого не знає. Ось якби ти мені доложила, то б вийшла в мене чудова покупка. – А Віті як поясниш? Де взялось пальто? – Ой, ну ще я за це тільки не хвилювалася. Скажу, що вже сто років в шафі висить

– Мамо, а ти можеш мене з грошима виручити?, – замість привітання сказала мені

життєві історії 0

Чоловік до того мене ревнував, що забороняв вітатися з сусідами чоловічої статі. Заявляв, що вони всі мої коханці. А після народження сина став ще до того якось дуже чіплятися до їжі. То холодне, то надто гаряче. Приходить із роботи, я суп ставлю. Павло бере ложку і кидає її з криками: «Гаряче!». Я йому, мовляв, подмухай, почекай 5 хвилин, а він репетує: «Одразу хочу їсти!» Я поставила перед ними пельмені, а він узяв і на смітник їх викинув прямо з тарілкою. Потім чоловік наполіг, щоб ми переїхали до нового мікрорайону. А там із громадським транспортом туго. Сам він на машині, а я щодня пішки на роботу по 5 км туди-назад. А тут настала зима, у мене на роботі простої, грошей немає, та ще й чоботи порвалися. Я натякнула чоловікові на гроші на обновку, а він мені відповів: «Заробиш, купиш». А те, що квартиру, в якій ми жили, купили мої батьки і що всю їжу я готую на свою зарплату до уваги не бралося. Словом, мама, побачила мене у кедах у січні. Я Павла попередила, що треба синові купити взуття на школу. Приходить з роботи, хвалиться новим наручним годинником. Позичив грошей у начальниці. Сказав, що зробив собі подарунок ніби від мене на нашу річницю

Коли я виходила за між за Павла з великого чистого кохання, я навіть не

життєві історії 0

Бабуся моя, якій вже добряче за 70, у нас всіма фібрами душі за здоровий спосіб життя. Прийшла якось у гості, а в нас пиріг та печиво. Так вона прямо при дітях почала волати: – Ви що, хочете, щоб діти ні в які двері не проходили? Заберіть це негайно! Діти в сльозах. Відправила чоловіка до бабусі, щоби він поставив їй бойлер. За півгодини пише мені: “Оленко, твоя баба замкнула мене в туалеті!” До бабусі я додзвонитися не змогла. Нервую. Через 5 хвилин ще повідомлення: “Тепер вона співає якісь моторошні пісні!” Свого часу мою бабусю видали заміж за бажанням батьків за чоловіка, на 20 років старшого за неї. Завжди вона була зразковою дружиною і господинею. Але коли діда не стало, бабуся не сумувала. Батько бурчить, що вона дідову спадщину промотує. А бабуся відповідає

Бабуся моя, якій вже добряче за 70, у нас всіма фібрами душі за здоровий

життєві історії 0

Давай мені Яринку, а сама готуй. Я для шуби все відварила і олів’є, бо як без нього, – сказала свекруха. Я закатала рукава і приступила до роботи. Вже коли все красувалося на столі приїхала Марічка з чоловіком. Завжди вона була зверхня і якась черства. Вона навіть до племінниці не підійшла. – Ой боюсь, що вречу. Потім будете відказувати на мене. – До чого було те говорення я не знаю. Але я нічого не сказала. І так, чоловік був правий. – Синок, ми так вирішили, раз ви з Наталкою маєте і квартиру і автівку, а Марічка нічого, то цю квартиру ми їй віддаємо. – Я ледь той салат проковтнула

– Наталю, ти ж нічого не планувала на мій день народження?, – затягнув Остап.