Давай мені Яринку, а сама готуй. Я для шуби все відварила і олів’є, бо як без нього, – сказала свекруха. Я закатала рукава і приступила до роботи. Вже коли все красувалося на столі приїхала Марічка з чоловіком. Завжди вона була зверхня і якась черства. Вона навіть до племінниці не підійшла. – Ой боюсь, що вречу. Потім будете відказувати на мене. – До чого було те говорення я не знаю. Але я нічого не сказала. І так, чоловік був правий. – Синок, ми так вирішили, раз ви з Наталкою маєте і квартиру і автівку, а Марічка нічого, то цю квартиру ми їй віддаємо. – Я ледь той салат проковтнула
– Наталю, ти ж нічого не планувала на мій день народження?, – затягнув Остап.
Гроші – це добре. Але гроші бувають різні. Хочеться почути вашу думку. Готова до будь-якої критики, сподіваюся з вашою допомогою чи самостійно, прийму найкраще рішення як для себе, так і для своєї сім’ї. Свекруха одразу попросила у сина 200 тисяч гривень на ремонт. Люблячий син не відмовив. Мені випадково проговорився. Потім ще просили. Не дав. Зрештою сестра попросила половину, він віддав. А самому на однокімнатну навіть тепер не вистачить. Каже, давай з матір’ю купимо бодай однокімнатну. А я не хочу. Додам, що я чекала каверзи з боку його родичів
Гроші – це добре. Але гроші бувають різні. Хочеться почути вашу думку. Готова до
– Перша невісточка моя була золотце! – так тепер розповідає про мене моя колишня перша свекруха Лідія Степанівна. А мені так смішно і гірко одночасно. Я вона мене розводила зі своїм сином! І в неї це вийшло. Після розлучення з Дмитром мене попросили більше ніколи їхню родину не турбувати, не дзвонити, ні про що не просити, і онука вони не хотіли бачити
– Перша невісточка моя була золотце! – так тепер розповідає про мене моя колишня
Моє життя робить нестерпним нав’язлива свекруха. Як людина мама чоловіка непогана, не подумайте. І добра, і чуйна, але, що найгірше, постійно допомагає, коли її про це не просять. Захотіла – принесла сину каву в ліжко, тільки йому, і він не проти! П’ять років тому ми стали сусідами із мамою чоловіка. Спочатку я не звернула уваги на те, що свекруха практично цілими днями товчеться у нас у квартирі, адже після появи донечки мені справді потрібна була допомога. Звичайно, у неї є ключі
Моє життя робить нестерпним нав’язлива свекруха. Як людина мама чоловіка непогана, не подумайте. І
Олесю, ви ж фотографії з весілля вже маєте? Покажи мені! Хоч так вами полюбуюся, – сказала я невістці, сідаючи на диван у вітальні. – Кому-кому, а вам точно не покажемо, Тамаро Василівно. Ви нам на весілля допомогти не хотіли, ось тепер і пожинайте свої плоди. – Олесю, ти жартуєш, чи все ж при здоровому глузді ці слова мені кажеш? – Ніколи мені тут з вами жартувати. Їдьте до свого молодшенького синочка, бо старший, як ви сказали, вже самостійний і має дружину. Я без слів забрала своє пальто, яке одягла вже в ліфті, бо хотіла чимшвидше покинути цю задушливу кімнату
– Олесю, ви ж фотографії з весілля вже маєте? Покажи мені! Хоч так вами
Супу я наварила свіжого, наваристого, з мясом, картоплею, домашньою лапшою. Сіли за стіл їсти. Малий Тарасик їв-їв,  не доїв – швидко схоплюється, хапає тарілку, миттю зіскочив зі стільця, побіг у ванну кімнату і чую – спускає воду з бачка. Я круглими від подиву і обурення очима подивилася на розгублену невістку. – В моєму домі таке не пройде, дорогенька! Більше тут твоя дитина ні шматочка не отримає ніякої їжі, поки не навчиш хлопця культури поведінки з їжею і цінувати старання інших, зокрема мене, бабусі! Але ось я побігла вранці на ринок, прийшла додому, зайшла руки помити  – а там залишки манки плавають! Знову я все висловила невістці
Сталося на днях таке, що не голову не налазить. Цікаво запитати вашу думку, читачі.
Коли я повернувся з роботи то почув, як тесть розмовляє по телефону. Я стояв за стіною, прислухаючись, і те, що я почув, було досить чітким. – Зять? Такий собі кар’єрист, який ледве встигає обійняти свою жінку. Ну, дарма, – весело пирхнув Андрій. – Але не хвилюйся, я впораюся по-своєму. Мої руки затремтіли. Я пішов на кухню, вдаючи, що нічого не почув. Тесть швидко закінчив розмову і подарував мені свою нібито невинну посмішку. Увечері я спробував поговорити про це з Іриною
З першої хвилини знайомства з Андрієм Степановичем я розумів, що між нами буде нелегко.
Одружилися ми з Микитою, народилася у нас донечка Софійка. Зараз їй один рочок і живемо ми у двокімнатній квартирі з моїми батьками. Так вийшло, що вибір був не великий. Або жити у приватному будинку, де влітку та навесні приїжджають і живуть батьки чоловіка і його сестра зі своїми дітьми, або у моїх. І я вибрала у своїх. Наче ж ближчі свої, ніж чужі. Ага, де там!
Одружилися ми з Микитою, народилася у нас донечка Софійка. Зараз їй один рочок і
– Мій син правий на 1000 відсотків і без шлюбної угоди він з тобою не одружиться! Життя зараз таке і світ прагматичний! – волала мені вчора у трубку моя майбутня свекруха Роза Йосипівна. Далі я вислухала від неї низку тих самих аргументів, які мені озвучив неодноразово озвучив Даник. Він, як і його дорогоцінна мамуся, наполягає на контракті. Адже всяке буває. Виходить, що підписавши такий договір, я наперед відмовляюся від усього, і після розлучення, якщо так станеться, залишуся ні з чим з дітьми? Значить, я маю все робити вдома, підтримувати порядок, готувати для чоловіка і все інше, і при цьому залишатися в квартирі чужою, по суті, людиною в цій квартирі?
– Мій син правий на 1000 відсотків і без шлюбної угоди він з тобою
Ви ж обіцяли що купите в мене чвертку свині, свахо! Я ж її ростила, годувала, доглядала, а коли прийшов час, ви даєте задню? Від кого від кого, а від вас я такого не очікувала, – сказала я мамі своєї невістки, яка як і я, живе в селі. – Та нічого я не обіцяла! Щось ви собі, свахо, самі надумали, ще й мене винною робите. Ви як казали: було б добре, якби ви купила. Я ж відповіла, що може й так. Але це явно не означає, що я 100 відсотків куплю у вас чвертку, – відповідала мені сваха
– Ви ж обіцяли що купите в мене чвертку свині, свахо! Я ж її

You cannot copy content of this page