iBilingua

Після того, як постраждала наша квартира в Ірпені, ми живемо у батьків чоловіка, бо ніяк не можемо відремонтувати і відновити свою оселю. Я в декреті, не працюю, чоловік стільки не заробляє один. і все ю добре, свекри, можна, сказати, нас годують і грошей ні за що не беруть, але як же втомив цей бруд у них! Свекруха така нечупара. Ми з чоловіком часто їмо не дома, ходимо в кафе чи до кумів. Свекор зі свекрухою нічого не бачать, що у них бруд, не розуміють, чому дитина не хоче у них їсти. Жити неможливо, їсти неможливо. Ходити босоніж неможливо! Паморочиться від усіх запахів. Їжа як помиї, бо з холодильника тхне, весь посуд брудний. Вони ще й заощаджують воду

Після того, як постраждала наша квартира в Ірпені, ми живемо у батьків чоловіка в

життєві історії 0

Люди добрі, сина мого рятувати треба! Я й в кошмарному сні такого уявити не могла і тепер просто місця собі не знаходжу! Синочок мій єдиний пішов жити в прийми, я упевнена була відразу що йому там погано, але це переконалася вже наочно! Погостювала у сватів на цих вихідних, краще б я цього не бачила! О 6 ранку він на кухні підлогу мив вже, потім дружині каву варить, ввечері посуд мив за всіма, а в обід борщ варив! – Він всього 25 тисяч заробляє, їздить на машині, яку ми подарували, на відпочинок за наші кошти, має ж щось ще в домі робити! – каже сваха Раїса

Я ні їсти, ні спати не можу, просто у відчаї після візиту до моїх

життєві історії 0

Ми з Микитою розписалися недавно й прийшли жити до моєї мами, у якої важкий характер. У мене, треба сказати, завжди були не дуже хороші стосунки з матір’ю, а зараз з її поведінкою – так особливо. Займатися домом і господарством вона ніколи не любила, готувати тим паче. Я їла або печиво з водою, або те, що приготувала бабуся, коли приходила до нас. Я виросла зовсім іншою людиною. Я обожнюю готувати, облаштовувати будинок, можу всі вихідні провести на кухні, мама жене мене з кухні, навіть гроші нам на кафе дає. Вона ж готова харчуватися яєчнею та сосисками, просто жах! Іноді мама може приготувати і на всіх суп, але тільки так як любить вона, а нас з Микитою аж нудить від шкварок у супі. В цій квартирі третя частина – моя

Ми з Микитою розписалися недавно й прийшли жити до моєї мами, у якої важкий

життєві історії 0

Брат мій бізнесмен, тому його сім’я ні в чому собі не відмовляє. Олена ніде не працює, лише розважається. Їй нема діла до сімейних цінностей, до смачних страв. Тому в домі в них ніколи не пахне домашньою їжею, найчастіше це фастфуди або напівфабрикати. Та в Андрія недавно виявили недугу, в лікуванні якої, строга дієта, а інакше все може закінчитися плачевно. Знаючи Олену, що вона взагалі не вміє готувати, а час від часу приходить її мама, і приносить зі собою готову їжу, я наважилась на телефонний дзвінок

Ніколи і не могла подумати, що колись піклуватимусь про свого брата, який змалечку завжди

життєві історії 0

Я все частіше думаю, що я погана матір своїй 17-річні дочці. Злата навчається у коледжі, перший курс закінчує. Років до 13 моя єдина донечка Злата була просто золотою дитиною. З гаманця у мене постійно пропадали сотні гривень. Більше того, коли Злата йшла гуляти з подругами, її стільниковий увечері просто відключався, нехай мама побігає навколо району і пошукає, якщо їй треба, щоб дитина була вдома вчасно. Вдома у Злати таке звертання до мене – подай, прибери, принеси. Дай грошей, відпусти на ніч з друзями

Так вийшло, що я рано розлучилася, мій юний чоловік ще не був готовий до

життєві історії 0

Коли я прямим текстом натякав Вероніці, що хотів би, щоб вона підвищила зарплатню, то начальниця сумним тоном пояснювала, що з цього бізнесу вона нічого не має, і якби не її чоловік, то вона б давно по світу з простягнутою рукою пішла. Якщо чесно, я їй повірив. Але одного разу я випадково “забрів” на її сторінку в одній соціальній мережі. Вже за тиждень я звільнився, перед тим відкривши очі співробітникам

Коли я прямим текстом натякав Вероніці, що хотів би, щоб вона підвищила зарплатню, то

життєві історії 0

За вісім років ми з чоловіком втратили надію стати батьками. Розлучення нависло над нашою сім’єю чорною хмарою, я це відчувала з кожним днем все більше. Та одного дня сталося чудо. Я багато гуляла в парку і дивилася на щасливих батьків, які доглядають за своїми дітками. Та був серед них хлопчик, який завжди тримався осторонь від усіх. Мама його більше приділяла часу телефону, ніж сину. Його “подарунок” досі лежить в моїй кишені. А я, – на третьому місяці!

За вісім років ми з чоловіком втратили надію стати батьками. Розлучення нависло над нашою

життєві історії 0

Я приготувала святкову вечерю, аби повідомити чоловіку про свій цікавий стан. Олег же, як завжди, прийшов додому пізно. Вечеря остигла, а мій настрій помітно погіршився. В цій обстановці я й намагалася сповістити свого чоловіка про ту неймовірну новину. Як тільки Олег дізнався, то дуже розсердився. Почав говорити, що зараз і так багато роботи і йому не до дітей. А зранку мене чекав чарівний букет квітів і записка. Правда, відразу ж цей “віник” опинився в смітнику!

Знаєте, в мене доволі не стандартна ситуація. Я вийшла заміж, ще коли мені був

Без рубрики 0

Я заробітчанка в Іспанії, вже 10 років. Я не годую двох дітей в Україні, не забезпечую їх квартирами й машинами. Єдине – плачу за доглядальницю для моєї старенької мами, бо дітям ніколи турбуватися про неї, а моя молодша сестра має чотирьох дітей і зовсім немає часу. В принципі, заробляю достатньо. Витрачаю гроші на подорожі, догляд за собою, якісне харчування. Відкладаю на старість, бо на дітей не розраховую. Рая працювала як віл без вихідних та свят по 8 – 12 годин на день. Єдиною мрією жінки було придбати квартиру у Києві. У неї вже була квартира десь в райцентрі. Але вона говорила: “дуже хочеться в Києві. Син росте, хлопчик розумний, хочу щоб у сина було майбутнє”. Прості материнські надії і мрії. Заробила вона на квартиру в столиці. Купила

Я заробітчанка в Іспанії, вже 10 років. Я не годую двох дітей в Україні,

життєві історії 0

Через три дні в мого брата день народження, йому виповниться двадцять шість. Я подумала, буде класно, як я допоможу Христині, так звати нашу невістку, у приготуванні святкового обіду для нас і батьків. Та відповідь, яку я почула від Христини, мене просто приголомшила. Вона в нас займається, виявляється, якоюсь комплексною медитацією, і саме на цей день в неї голодування. Тому свято доведеться перенести. Я в подиві. Їй слід про дитину думати, а не про якусь маловідому світу, медитацію

Своєму безтурботному і чудовому дитинству я завдячую своїм батькам, які прививали нам з братом