iBilingua

Дванадцять років я живу в Канаді. Полетіла колись молоденькою перекладачкою і лишилася. Два роки я справно надсилала гроші додому, адже виникла така потреба і я не могла відмовити найріднішим. Брат Петро їх отримував і відносив батькам, але після недавнього дзвінка батька я дізналася про жахливу правду. Наші батьки, як і ми з братом, народилися в тому самому селі на Полтавщині.

Два роки я справно надсилала гроші додому, адже виникла така потреба і я не

життєві історії 0

Нащо я народили дитинку? З появою донечки вся наша з Артуром сімейна ідилія випарувалася, ще й батьки залишили мене напризволяще. Як вони так могли зі мною?? Жодних грошей я ні в кого не прошу. Просто хочу поділитися з вами, як живу у свої 28 років. Навіщо жити самій, якщо мама з татом допоможуть, приготують, грошей дадуть? Я хотіла для себе незабутню урочисту подію. Тому до грошей, які нам виділили свято, додали ще й суму, отриману із кредиту. Він просто клав якусь суму на початку місяця, на стіл і цими коштами я могла користуватися на власний розсуд. Я намагалася вмовити маму з татом переїхати на дачу

Нащо я народили дитинку? З появою донечки вся наша з Артуром сімейна ідилія випарувалася,

життєві історії 0

Замість того, щоб няньчити онука, моя Анна взялась за себе. Цей етап, де вона ходила на високій платформі, бо дуже низенька – ми успішно подолали. Але поки я тішився, що моя дружина заспокоїлася, їй в голову прийшла ще дивніша ідея. – Я в перукарню! Впевнена, що коли повернуся, ти мене не впізнаєш. – Так все і було. Але як сказати Анні, що це “гніздо” їй не личить? В той день вона пішла з подругами на каву, але повернулась геть без настрою

У дружини нова зачіска, а боюся сказати їй, що це ні до чого в

життєві історії 0

Свекруха моя Світлана Іванівна – просто дика жінка! Виставила її. Зачинила двері з розмаху. Це ж треба було – виникнути на моєму порозі! Навіщо і чому все це було, я не зрозумію досі. Побралися ми з Ярославом 10 років тому, але довго не могли народити дітей. Ходили на консультації, зверталися до фахівців. Виявилося, у нього були проблеми щодо чоловічого здоров’я. У мене, дякувати Богу, з цим все було гаразд. Але на 8 році нашого спільного життя сталося диво і в нас народилися одразу двійнята, обидва хлопчики ще з народження були як дві краплі води схожі на батька. Та для свекрухи це не було аргументом. В один «прекрасний» вихідний день, коли я прийшла з магазину, чоловік вже чекав на порозі. Трьом їм буде тісно, мабуть, треба, коханий, твою матусю кудись відселити

Свекруха моя Світлана Іванівна – просто дика жінка! Це ж треба було – виникнути

життєві історії 0

Ще задовго до 24 мій чоловік працював в Німеччині. В Києві після 24 лютого небезпечно було залишатися, тому я довго не роздумуючи, забрала дітей і поїхала до Дмитра. За кордоном ми пробули більше ніж пів року. В Україну ми поверталися дуже щасливі, бо всюди добре, а дома найкраще. Та без “сюрпризу” не обійшлося. Я більш ніж впевнена, що все це справа рук діда Макара, але доказів в мене немає

Ще задовго до 24 мій чоловік працював в Німеччині. В Києві після 24 лютого

життєві історії 0

Що я завжди уміла – це бути турботливою дружиною, гарною господинею, смачно готувати, наводити в оселі затишок і лад. Та недавно у нас із чоловіком стався дуже великий конфлікт. Була річниця нашого весілля. Під час вечері Дмитро заявив, що я мало в ньому зацікавлена, недостатньо приділяю уваги, не розвиваюся як жінка, не стараюся подарувати йому якісь нові яскраві відчуття. Я вирішила відплатити йому тією ж монетою, і кандидат швидко знайшовся. Дмитро повечеряв те, що я наготувала – картоплю, качині ніжки в апельсиновому соусі, а потім ходив кругами по квартирі з червоними витріщеними очима і викоченою нижньою губою. Зізнаюся: потай іноді перевіряла телефон чоловіка. За дві години пролунав раптовий дзвінок

Що я завжди уміла – це бути турботливою дружиною, гарною господинею, смачно готувати, наводити

життєві історії 0

Ми для свекрухи стали “фоном” після того, як її дочка вийшла заміж за багатого Івана. Але два місяці тому все змінилося. Ох і “перевзувалася” Ольга Дмитрівна. “Діточки, у вас осінні канікули, я приїхала до вас і пробуду тут цілий тиждень. В мене вже є план дій: в парк “Наталка” на Оболоні сходимо, а в середу можемо на “міст Кличка” з’їздити. В мене гроші є, і на таксі також, тому ні тата ні маму ми чіпати не будемо, нехай працюють і гроші заробляють. Чи не так, Марічко?”, – звернулася до мене свекруха

Ми для свекрухи стали “фоном” після того, як її дочка вийшла заміж за доволі

життєві історії 0

Цього телефонного дзвінка від сина я чекала, як ніколи. Піднялась гарячка, з носа ллє, і кашель, як з труби. І до того всього, якась така напруга в самій серединці. Чому лише дочка за нас хвилюється, а сину байдуже? Я ж однаково їх виховувала. Ввечері я наважилась і зателефонувала сама. – Сину, чому ти не даєшся чути? Я ж так чекала твого дзвінка. – У відповідь почула – А я що, мав знати, що ти чекаєш? Я ж не телепат!

Своє життя ми з чоловіком, як і кожні люблячі батьки, присвятили дітям. Все життя

життєві історії 0

То готую не так, то в квартирі погано прибираюся. А останнім часом чіпляється з приводу дітей. Я ось поки не хочу дитину. Я ще молода, навчаюсь у вузі заочно. Які можуть бути діти у такій ситуації?

Як змусити матір чоловіка поділити квартиру. Просто не знаю. — Ми одружені лише 2

життєві історії 0

Кидай все та приїжджай допомагати! Дітям потрібно до школи, на карате, англійську!

Раніше діти росли, як трава. Згадую своє дитинство: школа, двір, іноді гуртки якісь, танці