Примусити мого Пашу щось зробити по дому – неймовірно тяжка й не вдячна справа. Його аж підкидає від моїх прохань поправити поличку, прополоти на огороді чи ще щось.
У шлюбі ми вже 20 років, кохаємо одне одного, дітей на жаль немає. Обоє працюємо, повертаємося додому майже завжди разом. Заробляємо нормально, на життя вистачає, відкладаємо трохи. Ми з Павлом обоє домосіди, поїздка в якийсь торговий центр за 20-30 кілометрів вже ціла подія, яку заздалегідь плануємо.
Років 10 тому ми купили ділянку, розробили, збудували будинок. У Павла золоті руки – він може зробити абсолютно все, причому якісно. Я дійсно не знаю жодної справи, з якою б він не міг упоратися. Але він просто не хоче нічого робити останнім часом!
А ще мій Павло все більше стає абсолютно беземоційний. У нього немає абсолютно ніяких домашніх обов’язків, зате весь час після роботи, у вихідні і у відпустках він проводить, лежачи на дивані, слухаючи або читаючи фантастичні книги та граючи в ігри на телефоні, теж абсолютно спокійні і без емоційні. Більше в мого чоловіка немає жодних інтересів та хобі.
Спільне дозвілля відсутнє. Але в принципі у мене та своїх інтересів повно. Чоловіку нецікаво зі мною. Смішно, але спілкуючись з іншими чоловіками на кшталт колег, знайомих я дуже швидко знаходжу спільні інтереси, нам є що обговорити.
Найголовніша ж проблема ж ось у чому: коли я звертаюся до нього з проханнями щось доробити по ремонту або, наприклад, поличка зламалася і не закривається, він озлобляється, а якщо прошу одне й теж кілька разів, каже: чекай і терпи.
Не думайте, що я звертаюся до нього з проблемою, коли він втомився чи ще щось. Я просто озвучую: “Ой, у мене тут поличка не закривається, подивися будь ласка”. У відповідь – тиша чи “Добре”. Минає кілька днів, я нагадую. Потім ще минають дні. Потім, звичайно, колись питання вирішиться. І таким чином відбувається постійно саме у побутових питаннях.
Чоловік сказав, що його дратують мої нагадування. Колись зробить. Можна ж користуватися. Мене ж не влаштовує, що це його чоловічі обов’язки, що він більше нічого, абсолютно нічого не робить вдома, він не витрачає час на мене, тому в нього купа часу лежати на дивані.
Я звикла вирішувати все одразу, не збирати проблеми, а тут доводиться чекати, і це дуже вимотує морально.
Пропонувала наймати когось в таких випадках, фінанси дозволяють, але Паша категорично проти. Пропонувала оформити шлюбний договір і розділити фінанси, і я зі своїх грошей вирішуватиму домашні проблеми, у відповідь – “Я нікого сюди не пущу”.
У принципі, у всьому іншому мене наш шлюб влаштовує. Ми різні у всьому, але не критично різні. Не знаю, як йому, але якби не таке ставлення до чоловічих обов’язків. мені було б досить комфортно.
Проблема з виконанням чоловічої роботи стала справді проблемою. Я озлоблююся. Паша ж спокійний, як мамонт, мовчить, навіть на обличчі емоцій немає. Це як зі стіною поспілкуватися.
Я ж такого не розумію, коли якусь дрібницю по господарству не може зробити цілком дієздатний чоловік, у якого величезна кількість вільного часу.
Все, що залишилося доробити по ремонту, можна швидко вирішити, якщо все грамотно організувати і діяти! Казала Паші: давай доробимо, я заспокоюся, конфліктів буде менше. У відповідь – тиша.
Підкажіть, будь ласка, чи справді я, як сказала моя свекруха, “зажерлася”? Буду вдячна за підказки й поради, як все ж таки мотивувати чоловіка робити щось для нашої оселі?
Фото – авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
