fbpx

Сьогодні на сніданок я зготувала гречану кашу з омлетом і печінкою. А ще зробила салатика із квашеної капусти. Та моїй свекрусі не сподобалось. “Чому не котлети?” Вона вважає, що чоловікам потрібен ситніший сніданок. А буває, що не встигаю посуд помити, то чую в дверях, коли виходжу, що потрібно швидше вставати. І так кожного дня. Відчуває моє серце, що терпіння доходить до кінця!

Мене вже ці “магнітні бурі” кожного ранку моєї свекрухи просто замучили! Але як з ними боротися?

Зі своїм чоловіком Іваном ми виховуємо двох синів.

Старший наш вже студент, а молодший вчиться у восьмому класі. Кожен ранок у нашій сім’ї розпочинається з того, що я готую всім сніданок.

Чоловік із сином займаються спортом. Пізніше це ванні процедури ну і звісно, в певний час кожного дня ми сідаємо за стіл до сніданку. Поснідавши кожен біжить по своїх справах.

Я з чоловіком по роботах, син у школу. Ну а старшенький у нас приїжджає лише на вихідні. Ну а моя свекрушенька, то та завжди знайде чим себе зайняти допоки нас немає вдома.

Буває і таке, як має гарний настрій, то наготує нам їжі на кілька днів. А буває, що немає настрою, то готую я коли приходжу з роботи.

Та за всі ці вісімнадцять років спільного життя, я жодного разу не виставляла їй , що вона нам чимось зобов’язана.

Завжди стараюсь дякувати, якщо є допомога. Ну а як нема, то сприймаю це як належне.

Та чи то в свекрухи вік такий розпочався, чи то є якісь інші фактори впливу на людину. Мені це важко зрозуміти і збагнути. Та за ці два останні роки, моя нервова система добряче підзіпсована.

А саме через ранки, які розпочинаються в нас із вічного невдоволення. А причини можуть бути різні, або ж підстав і ніяких для цього немає. Та все одно вона не в настрої.

Ось наприклад сьогодні, на сніданок я зготувала гречану кашу з омлетом і печінкою. А ще зробила салатика із квашеної капусти. Та моїй свекрусі не сподобалось, чому не котлети?

Вона вважає, що чоловікам потрібен ситніший сніданок. А буває, що не встигаю посуд помити, то чую в дверях, коли виходжу, що потрібно швидше вставати.

І так кожного дня. Чоловік просить не звертати уваги, адже в мами нездорове серце, а я відчуваю, що скоро в мене почнуться проблеми із серцем.

Майже весь час я на роботу біжу з поганим настроєм, а інколи і зі сльозами на очах.

Та як маю дати собі ради з цим? Як втихомирити “магнітні ранкові бурі”?

Можливо, хтось із вас був у схожій ситуації, і має для мене дієву пораду. Наперед дякую вам!

Автор – Успішна Емма

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

Передрук категорично заборонено!

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube

You cannot copy content of this page