Мене вже ці “магнітні бурі” кожного ранку моєї свекрухи просто замучили! Але як з ними боротися?
Зі своїм чоловіком Іваном ми виховуємо двох синів.
Старший наш вже студент, а молодший вчиться у восьмому класі. Кожен ранок у нашій сім’ї розпочинається з того, що я готую всім сніданок.
Чоловік із сином займаються спортом. Пізніше це ванні процедури ну і звісно, в певний час кожного дня ми сідаємо за стіл до сніданку. Поснідавши кожен біжить по своїх справах.
Я з чоловіком по роботах, син у школу. Ну а старшенький у нас приїжджає лише на вихідні. Ну а моя свекрушенька, то та завжди знайде чим себе зайняти допоки нас немає вдома.
Буває і таке, як має гарний настрій, то наготує нам їжі на кілька днів. А буває, що немає настрою, то готую я коли приходжу з роботи.
Та за всі ці вісімнадцять років спільного життя, я жодного разу не виставляла їй , що вона нам чимось зобов’язана.
Завжди стараюсь дякувати, якщо є допомога. Ну а як нема, то сприймаю це як належне.
Та чи то в свекрухи вік такий розпочався, чи то є якісь інші фактори впливу на людину. Мені це важко зрозуміти і збагнути. Та за ці два останні роки, моя нервова система добряче підзіпсована.
А саме через ранки, які розпочинаються в нас із вічного невдоволення. А причини можуть бути різні, або ж підстав і ніяких для цього немає. Та все одно вона не в настрої.
Ось наприклад сьогодні, на сніданок я зготувала гречану кашу з омлетом і печінкою. А ще зробила салатика із квашеної капусти. Та моїй свекрусі не сподобалось, чому не котлети?
Вона вважає, що чоловікам потрібен ситніший сніданок. А буває, що не встигаю посуд помити, то чую в дверях, коли виходжу, що потрібно швидше вставати.
І так кожного дня. Чоловік просить не звертати уваги, адже в мами нездорове серце, а я відчуваю, що скоро в мене почнуться проблеми із серцем.
Майже весь час я на роботу біжу з поганим настроєм, а інколи і зі сльозами на очах.
Та як маю дати собі ради з цим? Як втихомирити “магнітні ранкові бурі”?
Можливо, хтось із вас був у схожій ситуації, і має для мене дієву пораду. Наперед дякую вам!
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube“
Недавні записи
- Майже рік нема мого захисника, а зі мною і сином живе мама чоловіка. Я сама її покликала минулої зими, щоб їй не було так самотньо і сумно. Я думала, разом нам буде легше. Але я більше так не можу, дуже хочу знову відселити свекруху, та Віра Василівна в свою квартиру переселенців пустила. Вона щовечора співає Макарчику ту саму колискову і називає його Микитою, готує щодня тільки те, що любив малим і вже дорослим Микита. На стіл, коли ми сідаємо їсти, ставить для Микити тарілку і кладе прибори
- На вихідних в невістки був день народження. Я купила гарну подарункову торбинку, поклала туди шкарпетки, шампунь і цукерків до повної, трюфеля, ті, які невістка полюбляє. Прийшовши до дітей, я привітала їх гарними побажаннями і вручила подаруночок. Та від відповіді невістки я ледь не почервоніла. “Тут, лише торбинка красива, а вміст, так собі”. За столом я себе почувала незручно, довго не сиділа, сказала, що звикла швидко лягати спати. А сьогодні, як плівку перемотую в голові ці слова
- Нас з сестрою ростила й виховувала тітка Ліда, мамина сестра. І ось тітки не стало. Ми сиділи якраз за поминальним столом, коли я зважилася розпочати цю розмову, обличчя моєї сестри вмить змінилося. Але я маю подбати про свою дитину і забезпечити її, як сестра не розуміє! Нині ми не спілкуємося. І так, я її розумію
- Моїй свекрусі всього 55 років, жінка в соку! Так ні ж, ломиться жити до нас, як свекра не стало, хоче аби я перед нею на задніх лапках скакала, подай-принеси. Вона втомилася, їй важко – втратила чоловіка, таке в країні коїться. Свою квартиру переселенцям хоче в оренду віддати і з нами грішми ділитися, чоловік в захваті від ідеї мами. Зарано ще вінки купувати, а вона зібралася! Краще би заміж ще вийшла. Готувати вона так і не навчилася, хіба що кілька дуже вже буденних страв страв: макарони, смажена картопля і яєчня, не більше. До прибирання ставиться за принципом «головне, щоб не як у свинарнику». От нащо це мені в моїй квартирі? Він хоче взяти кредит у банку та поміняти мою квартиру з доплатою на трикімнатну
- “Щоб їм добре було! Цим сходам!” – поскаржився якось Антон, прийшовши додому. Він був весь червоний і задиханий. А я знаю, що перед будинком у нас всього шість сходинок – шість, не двадцять і навіть не десять. – Любий мій, а скільки ти насправді важиш?, – прямо запитала я Антона. – Ну, знаєш, я вже давно не хлопчина…” – відповів він, прямуючи до ванни, а після до холодильника. Я дивилася на нього, як він плив у просторі, і мені здалося, що він якось округлився. Рад не рад Антон став на ваги