Я вже вдруге заміжня, у нас з чоловіком двоє діток, своя квартира, але я досі не можу забути те, як поводилась зі мною свекруха, коли я жила з нею під одним дахом.
З Орестом ми познайомилися в університеті. Він гарно за мною доглядав. Дарував квіти і подарунки, про які я могла лише мріяти.
Пам’ятаю, як він одягнув мені на пальчик золоту каблучку. Я плакала від щастя, бо це була моя перша дорогоцінна прикраса в житті.
Моя сім’я – звичайні робітники. І хоч я єдина дитина, та жили ми досить скромно. В батьків двокімнатна квартира, та незважаючи ні на шо, мене виховали в любові та повазі до старших, а це найголовніше.
В Ореста ж протилежна ситуація.
Батьки його мали свій бізнес, великий будинок, сад і вони часто подорожували. Для мене це було геть інше життя. Таке я бачила лише в фільмах.
Тому після весілля без обговорень ми стали жити в них.
– Жити є де! Чого блукати по чужих квартирах, – сказала свекруха зі свекром.
З перших днів свекруха не переставала мені нагадувати, що прийшла я на все готове, без приданого, а мої батьки подарували на весілля лише тисячу доларів.
– Для єдиної дочки могли і більше постаратися, – говорила вона, не знаючи того, що батьки не мали і цієї суми, а брали її в кредит.
Ніколи не забуду, як десь через місяць спільного проживання свекруха принесла додому пакет з морепродуктами і сказала їх приготувати на вечерю.
Мало того, що я не знала, як все готується і з чим, я й назви їх не знала.
Інтернету тоді ще не було, тому готувала так, як підказувало мені моє серце…
– Ти знаєш, скільки ти грошей перевела? Та ти стільки за місяць і не заробляєш, – сказала злосно свекруха, відсуваючи від себе тарілку з їжею.
Я жалілася Оресту, але він казав, що мама хоче, як краще. Що треба трішки промовчати, а потім він щось придумає.
В таких умовах я прожила не повних два роки.
Останньою краплею стало те, коли свекруха сказала мені оплатити всю комуналку за величезний будинок зі своєї зарплати.
Вона з чоловіком на три неділі поїхала в Трускавець на оздоровлення, а Орест в той час мав відрядження в Польщі.
Я не хотіла тоді залишатися в будинку одна, але свекруха пакуючи чемодани, загрузила мене роботою.
– Квіти поливатимеш, за котиком доглядатимеш, всі вікна перемиєш і доріжки вичистиш. Словом, наведеш генеральне прибирання.
Вибору в мене не було, хоча мама казала, якщо що, приїхати на той час до неї. Та я не хотіла йти проти волі свекрухи.
Включивши попелюшку за перші три дні я перемила весь будинок, а потім просто працювала і насолоджувалася тишею.
Та по приїзду свекрухи мене чекала несподіванка.
– Ти в будинку жила майже цілий місяць одна. Ось тому і заплатиш за комунальні. Все по-чесному, хіба ні?
Я не знаю, де набралась тої сміливості, але я кинула на стіл приблизну суму, зібрала деякі речі і поїхала до своїх батьків.
Мені здається, свекрухи тільки цього і чекала.
З Орестом ми розлучилися. Спершу я жила у батьків, а згодом і зустріла свого Василя, з яким щасливо живемо до сьогодні і виховуємо двох чудових дітей.
Про Ореста мені одного разу спільні знайомі розказали. Він втретє збирається одружуватися. Мабуть, так жодна невістка його мамі і не підійшла.
Згадую той час, і мороз по шкірі йде.
Як добре, що я не побоялася, і розірвала з цими людьми зв’язок.
А як ви вважаєте, свекруха мене справді хотіла “вижити”, чи просто в неї такий характер, який потрібно було зрозуміти і прийняти?
У когось була схожа ситуація? Як ви з нею справилися?
Автор – КАРАМЕЛЬКА
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
