alena

– Оце – не борщ! Бульйон ніякий! – і свекруха демонстративно вилила борщ зі своєї тарілки назад в каструлю, хоч вже куштувала його ложкою. Я приголомшено застигла на

Я вчора виставила свекруху за двері з дня народження чоловіка. Він тепер вимагає, щоб я вибачилася перед його мамою. Але я цього робити не збираюся. За столом вона

— Бери дітей. Ми їдемо жити до моєї бабусі в Ізраїль. Я отримав громадянство. Коли я почула ці слова, в мене просто перевернулося все всередині. Я дивилася на

–  Мамо, це ж ребра! Обсмажені в соусі, жирні! Куди ти їх Микитці сунеш! – у мене просто слів не було, одні емоції, коли мама моєму півторарічному сину

– Сонечко, ти там шикуєш у своїх Варшавах. Дві тисячі доларів на місяць отримуєш. А нам тут важко. Тож ти просто маєш купити своєму чоловіку машину. Так мені

– Оленко, я про той Париж все життя мріяла, – хвалиться мені свекруха по телефону, розповідаючи, що мій чоловік, тобто її син, подарував їй вчора путівку в тур

– Ну так у них стіл здивував, – розповідаю я кумі по телефону про те, як ми сходили в гості до наших спільних знайомих на вихідних. Люди наче

— Доню, як це так, ти хочеш віддати дітей сестрі? — накинулася на мене мама. — Матусю, ми всі порадилися і вирішили, чи двійнятам так буде краще, і

Синку, 6 ранку, що ти на кухні робиш??? — не повірила я своїм очам, коли вийшла зі спальні вмиватися. — Та вареники ліниві ліплю, Катя і діти їх

Принесла невістці купу хороших речей для неї і трьох онуків з секонду, а сьогодні вранці побачила їх у смітнику! — Повертай мені гроші! — накинулася я на невістку,