alena

Моя дружина злиться, що я завжди на роботі. Якби не мій гаманець, вона могла б забути про Chanel, Dior і свої дорогі сумочки. Мені сорок два. Звати Андрій.

— Василю, ти можеш хоч на десять хвилин відкласти телефон і піти з нами у воду? — спитала я чоловіка на пляжі в Одесі, коли наш дев’ятирічний син

— Софіє, ти справді вирішила вийти до гостей у такому вигляді? — сказала моя свекруха Ганна просто перед тим, як ведуча мала оголосити наш перший танець із Назаром.

— Та не ображайся, Лідо, я ж пожартував, — сказав Арсен при всіх, коли його друзі засміялися після його фрази про те, що я «без інструкції навіть чайник

— Це мала бути моя кухня, Марко, а не виставка твоєї мами про те, як треба було жити сорок років тому, — сказала я чоловікові, коли побачила, що

— Віддай мені ключі від вашої квартири й забирай мене до себе назавжди, — сказав мій батько просто посеред нашої відпустки в Карпатах, коли мої сини чекали на

— Мамо, ти знову починаєш? — сказала моя донька Соломія тремтячим голосом просто за сімейним столом, коли я вкотре необережно запитала, чи вони з чоловіком не думають про

— Ти хоч розумієш, що цей старий будинок можна продати мінімум за 65 000 доларів? — сказала моя дружина Ірина просто в кабінеті нотаріуса, поки я ще тримав

— Мамо, ти що, зовсім розум втратила? Він багатий чоловік, а ти для нього хто? Чергова наївна пенсіонерка? — сказала моя донька Орися, коли я повідомила, що виходжу

— У вашого Дениса є син, — сказала мені незнайома жінка біля під’їзду, і я спершу подумала, що вона переплутала адресу, бо мого єдиного сина вже не було