olesya

– Ларисо, та в таких штанах, як ти своєму чоловіку купила, мій дід корови пас. І то, я чесно скажу, краще на ньому виглядали, – сказала я невістці,

– Свахо, якби ви хоч двадцятку в той гаманець положили, перед тим як мені його дарувати, я б його в той же день собі в сумочку поклала, –

– Що ж ти наробила, Лідо? – не стрималася я, коли побачила ту світлину. Ліда здивовано глянула на мене через екран телефону, бо ми спілкувалися по відеозв’язку. Вона

– Це квартира моїх батьків! Ви хто взагалі така?! – Вадим дивився на мене з недовірою, ніби я привид у його власному домі. Я заціпеніла, не в силах

– Надю, ти знову перебільшуєш. Мама просто така… Вона нічого поганого не мала на увазі. – Андрію, вона зневажала мене прямо у тебе на очах! І ти навіть

– Мамо, я не хочу, щоб ти виходила заміж за Богдана!, – вигукнула донька, що всі люди, що були в приміщенні, глянули на нас, як на диваків. –

Я перехрестилася, коли покинула дім, де жила з мамою. Мені, якщо чесно, навіть це слово важко називати в голос. Їй більше підходить – мачуха. Коли вона сказала, що

– Мамо, ти ж вчора отримала пенсію? Правда? Може, позичиш нам? Для чого тобі гроші. В тебе все є!, – говорили по черзі то дочка то син. Вони

Після прощання з бабусею вся родина обговорювала тему спадку. Я ж не отримала нічого, навіть чайного сервізу, як всі жартували. Але я і не чекала. Хоча ні, якщо

– Олю, нехай мала по доброму віддасть гроші, – сказала я в нервах до сестри чоловіка. – Вона не брала! І будеш ще мене чіплятися, я все розкажу