Головна

olesya

Поки не пішла на роботу, чоловік ще якісь гроші мені давав. А потім сказав: “Марічко, тепер маєш свою зарплату, то живи за неї, а я свою маю віддавати мамі! Тата нема вже давно, маю так підтримати її”. Пояснювала, просила: “Василю, у тебе ж є сім’я, що ти таке вигадав?!” “Мовчи, Марічко, прийшла на все готове, ще й “права качаєш”. Мама – теж моя сім’я!”
життєві історії 0
Коли я виходила заміж, мені лише виповнилося вісімнадцять. Батьки були проти цього шлюбу, казали: “Марічко, ти варта кращого”. Та що було вже мені робити, коли чекала від Василя
Мої діти вже давно свій бізнес мають, а цього року навіть автівку купили, про яку давно мріяли. Але Зеньці, нашій сусідці, це сильно не сподобалося, в її ж дітей немає. – Як тільки вона нас по селу не “полокала”, бо не могли вони чесним трудом доробитися до такої покупки. А недавно її чоловіку зле стало. Потрібно було до міста на процедури возити. Прийшла вона, як ні в чому не бувало
життєві історії 0
Мої діти вже давно свій бізнес відкрили, а цього року навіть автівку купили, про яку давно мріяли. Але Зеньці, нашій сусідці, це сильно не сподобалося, в її ж
Два місяці тому невістка подарувала нам онука. Ми з чоловіком чого тільки не купили. І ліжечко, і ванночку, і одягу багато. Два тижні вона так пожила, а потім забрала дитину, все надароване, і переїхала до батьків, залишивши нашого сина одного. Той за пару днів до нас прийшов. Наталя що, сама дитя не покупає? Чи підгузка не змінить? То як заміж виходити – доросла, а як з дитиною сидіти – до мами “на ручки” 
життєві історії 0
Рік тому мій син взяв собі за дружину Наталю. Ми і весілля зробили, і дах над головою дали. Свати також багато вклалися, нічого не скажу. Та я не
Мені 68 років і я доживаю свою старість з сорокап’ятирічним сином. Сусіди мені кажуть, щоб я гнала його з хати на роботу. Та я б і не проти, тільки де її знайти. Якби моя невістка свого часу його не покинула, забравши ще й дитину, то були б з нього люди. А так, мушу тепер йому догоджати. Тарас і їсти хоче щось смачненьке, і одягнутися. Ще й друзів в дім приводить
життєві історії 0
Мені 68 років і я доживаю свою старість з сорокап’ятирічним сином, який ніде не працює. Чоловіка не стало сім років тому. В нас з ним єдиний син Тарас.
Моя свекруха в Греції на заробітках, прошу її: “Мамо, візьміть Степана до себе, хоч щось заробить, бо тут для нього нема роботи. Мені важко одній ставити на ноги дітей”. На що вона мені відповіла: “Надю, зараз тут непростий час, сама шукаю щось краще. Не можу нічим допомогти! “От така свекруха, якщо у її внуків день народження, то лише вітає словесно. Хоч би раз, щось прислала хлопцям
життєві історії 0
Я вчасно не підняла телефон, коли дзвонив чоловік. Що я пережила, коли повернулась з роботи додому не можу передати. Працюю на швейній фабриці, маю відповідальну роботу. У мене
Тиждень-два минув від зарплати, і Юля вже біжить до нас з чоловіком, щоб ми позичили гроші, бо не мають чим дітей кормити. Ми позичали, правда, то було “вічне віддавання”, але що зробиш, то наші онуки. А одного дня я потрапила до них в той час, як в Миколи зарплата в кишені опинилася. Та мені очі на лоба полізли. На плиті варилися креветки, на столі два сети суш, а діти їдять полуницю, і тільки задумайтесь – в січні!
життєві історії 0
Тиждень-два минув від зарплати, і Юля вже біжить до нас з чоловіком, щоб ми позичили гроші, бо не мають чим дітей кормити. Ми позичали, правда, то було “вічне
Я ж думала, що син з невісткою вже забули про ті “цирки”, які я їм на весіллі влаштовала. Та як виявилось – ні. Ми з чоловіком в неділю до них в гості заскочили, щоб онучку поняньчити, а в дітей, виявляється, річниця весілля. – О, ви вчасно. Поїмо і сядемо передивимось наше весілля. Згадаємо цей день разом. – Я стояла, як вкопана. Так мені соромно стало. Я ж і плакала і сміялася, словом, зіпсувала свято і дітям і гостям
життєві історії 0
Що я тільки не робила на весіллі сина, і плакала, і гучно сміялася, словом, всіляко привертала до себе увагу. Мені навіть здається, я умудрилася зіпсувати і дітям і
Поки ми з чоловіком городами займалися, син з Соломією в нашій квартирі поґаздували. Мені в листопаді до сімейного потрібно було. Гріхом ж було не зайти в квартиру. Я ще здивувалася, бо Остап перепитав, коли саме прийду, щоб двері відкрити, в мене ж є ключі. Свої рідні стіни я не впізнала. Нові двері, вікна, кухня, наша з чоловіком спальня. Я зрозуміла, повертатись нам нікуди. В селі доживати старість будемо
життєві історії 0
Я з чоловіком після весілля почала жити в місті. В нас простора двокімнатна квартира. Так, ремонти сучасні ми не робили, бо, хоч і важко працювали, та тих грошей
В мене два тижні тому був ювілей. Я тортика невеличкого купила, і картоплі з котлетами наготувала. Все ж надіялась, що хтось з дітей чи онуків мене уповажить. А прийшов лише колишній зять. Привітав ґонорово, хлібопічкою і конвертом грошей, ще й внучку з собою взяв. Як тільки могла моя Маруся його лишити. Проміняти Максима на цього зацямканого. Хай бог боронить!
життєві історії 0
Я свого зятя навіть колишнім не називаю, язик не повертається. Шкода, що моя Маруся так з ним вчинила. Зараз жила б з ним в “шоколаді”. В мене два
Я прийшла до мами, щоб та позичила нам 10 тисяч, бо телевізор поламався. Але отримала відмову на самому порозі. Додому йшла засмучена. Та за декілька днів знову повернулася до батьків, та мами дома не застала. Виявляється, вона в Меджугор’є автобусом поїхала. Знаю від людей, що там потрібна кругленька сума, ще й в доларах чи євро. Значить мала дома, а мені пошкодувала
життєві історії 0
Я прийшла до мами, щоб та позичила нам 10 тисяч, бо телевізор поламався. Але отримала відмову на самому порозі. Додому йшла засмучена. Та за декілька днів знову повернулася

You cannot copy content of this page