Того дня я прилетів по справах з Америки. Давненько я не був в Україні, тому відразу ж ввечері направився до моїх улюблених бабусі та дідуся. Вони, можна сказати, мене виховали, оскільки батьки вели не дуже хороший спосіб життя. – Синок, ти так вчасно! У нас з дідусем буде до тебе невеличке прохання. Щоб хоч якось перекрити ризики, ми запишемо на тебе свою квартиру. – Я погодився. І ось настав час ділити спадщину.
Мої батьки, особливо дядько, дуже любили “заглянути в чарку”. Я не хотів такого життя і тому дуже добре вчився і згодом поїхав жити до Америки.
Я там добре влаштувався. Одружився вдало, у мене двоє дітей. Я продаю автомобілі. Непогано заробляю. Мої рідні мною дуже пишаються. Я допомагаю рідним, хочу, щоб і мій брат досяг успіху.
Іноді я приїжджаю на батьківщину. І ось одного такого візиту я прийшов в гості до дідуся і бабусі. Бабуля накрила стіл, ми сіли, почали вечеряти та розмовляти.
І тут дідусь і бабуся мені розповіли: навіщо вони мене в гості покликали. Виявляється, у мого дядька великі проблеми. Йому “серйозні дядьки кажуть”, що квартиру заберуть. Йому терміново потрібно десять тисяч доларів.
Вони попросили мене дати дядькові таку суму. За це вони обіцяли мені свою квартиру заповідати. Я подумав і погодився. Хоча і для мене сума у десять тисяч доларів – гроші чималі.
Минуло багато років. Спершу пішов з життя дідусь, потім бабуся. Я прилітав на прощання. Після церемонії за бабусею постало питання про заповіт. Мій брат мені сказав, що хоч квартира записана на мені, але дядько збирається зі мною позиватися.
Виявляється, дядько продовжує “триматись за чарку”. Він каже, що квартира мені не потрібна – адже я за кордоном живу.
Я навіть не повірив у це. Невже дядько забув, що я дав йому стільки грошей?
Забув! Він і справді подав на мене до суду. І суд ухвалив рішення про те, що половина квартири належить моєму дядькові.
– А що такого? У тебе й так усе гаразд у твоїй Америці. А мені тут якось треба жити! – Заявив мені мій дядько.
Так, ну і родич! Геть доброти не пам’ятає.
А я, між іншим, ті десять тисяч доларів теж не на дорозі знайшов…
Фото ілюстративне
