В мене багато двоюрідних та троюрідних сестер – ми росли разом. Пам’ятаю, що коли були одне у одного в гостях, я завжди намагалася якось порадувати їх, подарувати якусь іграшку чи прикрасу. Іноді віддавала ті, що сама любила, в іграх виконувала ролі, які мені не подобаються, аби догодити.
Я ніколи не сперечалася ні з ким, згладжувала конфлікти на шкоду собі. Уявіть, яка з мене виросла людина. У відповідь я отримувала ігнор у кращому разі. Наче так і має бути. У гіршому – двоє дружили проти мене.
Так тривало досить довго, поки я не поїхала жити за 1000 кілометрів в західну область України і не вийшла заміж: зустрічі стали рідкими, спілкування лише на свята у соцмережі. Раз на рік, а то й двічі я приїжджала, вони звичайно звали в гості.
І ось я приїжджаю, везу пакети гостинців, а мені у відповідь шампунь за 200 гривень. Я не акцентую увагу саме на подарунках, адже є вираз – якщо робиш добро, то не чекай нічого натомість. Щось на кшталт: «кидай добро у воду, як камінь».
Я так і робила, доки мене не переклинило. Якоїсь миті я раптом зрозуміла, що весь цей час грала в одні ворота. І мені стало так прикро за себе, що я просто забила болт на всіх і стала егоїсткою.
Недавно покликали нас із чоловіком на весілля однієї із сестер. Нам це влітало в копійчину, бо живемо далі за всіх і дарували не найменшу суму, але ми все одно поїхали, хотіли бути присутніми. Спочатку все було добре, ми намагалися посміхатися і веселитися, я навіть розплакалася від емоцій.
А потім у нас зіпсувався настрій. Скажу так: через хамську поведінку одного з гостей по відношенню безпосередньо до мого чоловіка. Він не став відповідати на це, щоб не псувати свято. Всі гості це бачили і, звичайно, це буде на відео, оскільки сталося у процесі заходу.
Тамада, на мій погляд, мала якось згладити ситуацію, але нічого не зробила. Над нами просто всі пореготали. Ніхто до нас не підійшов хоча б сказати якісь слова або перевести все в жарт. Ми посиділи ще хвилин 20 і вирішили піти по-англійськи. Сказали матері нареченої, що нам час, і під шумок пішли, поки було вимкнене світло і всі танцювали.
Пройшла приблизно половина заходу, ми не поїли торта, але лишатися там було взагалі не комфортно.
Знаєте що найцікавіше? Наречена образилась на нас, що не попрощалися! І вся рідня мене тепер вважає мене грубіянкою. Тому що ніхто навіть не зрозумів, що нам не сподобалося і чому в нас були такі обличчя. Це мені потім моя мама сказала, яка була там до кінця.
Минуло кілька днів і мені написала наречена, запитала чи сподобалося нам весілля. Я не відповіла ні так, ні ні. Сказала щось таке: «Дякую за запрошення, була рада всіх бачити». Та й на цьому все. Я зрозуміла, що це, напевно, був останній раз, коли ми бачилися.
Найприкріше, що мені не байдуже, просто я поставила тоді свої почуття на перший план і зробила те, що в той момент вважала за потрібне. Плюс наклалися неприємні дитячі спогади з цією сестрою і вийшло ось так. Так, я спеціально з нею не попрощалася, бо не хотіла підходити.
Я розумію, що її провини в цій ситуації немає, але гнів у мене саме на неї чомусь. І себе шкода, і її шкода, а всередині спустошення якесь.
Зрозуміла, що в житті інших людей я просто далека родичка з прибабахом, хоча насправді ніколи й не була нікому близька. А ще, що в мене завжди був здоровий егоїзм, просто я його ховала глибоко, намагаючись подружитися з людьми. Але проблема в тому, що я й так не була нікому не потрібна, а тепер і поготів, бо перестала догоджати всім.
Моє коло спілкування тепер: чоловік, мама, вітчим та шкільна подруга. Та й на роботі само собою з колективом підтримую доброзичливі стосунки.
Мене це трохи пригнічує, тому що в ідеалі я хотіла бути частиною своєї величезної родини, а за фактом це потрібно було тільки мені. З батьком та його новою сім’єю я теж не спілкуюсь.
Наче позбавляюся людей, які порушують мій душевний спокій. Але зрештою розумію, що так залишуся зовсім сама. І в той же час я не маю більше ресурсу робити перші кроки і танцювати під чужі дудки.
Ця історія мене вже тиждень не відпускає, я майже не сплю і все обмірковую її. Постійно прокручую в голові, що треба було зробити якось інакше. Напишіть, будь ласка, свої думки з цієї теми, що б ви зробили на моєму місці? Всім дякую за увагу й поради!
Фото – авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
