Не можу простити і відпустити…
Дізналася, що у чоловіка з’явилася коханка. Звичайно, і раніше здогадувалася про її існування. Олег останнім часом дуже змінився. Став затримуватися на роботі, шукав причини, щоб не проводити час вдома. Думала, що вона виявиться тимчасовим захопленням.
Так склалися обставини, що в цей період у дочки невтрималася бажана вагітність, і мені треба було їй допомогти пережити це. Місяців зо три була зайнята проблемами дочки. Олег теж переживав за неї, але тримався відчуженим від наших турбот. Було видно, що він натхнений і щасливий.
В обідню перерву пішла в магазин купити подарунок доньці і побачила чоловіка разом з моєю колегою Оксаною. Вони виглядали щасливими, чоловік обіймав її за талію, вона йому шепотіла щось на вушко. Звичайно, з боку виглядали, як батько з донькою. Але взаємне їх тяжіння можна було відчути на відстані.
Нічого, не розуміючи, підійшла до них. Чоловік розгубився, сказав, що нам треба буде поговорити вдома.
Здогадувалася, про що буде ця розмова.
Прийшла додому. У коридорі стояли зібрані валізи. Він мовчав. Мені хотілося ревти, бити його руками, але не хотіла показувати, що мені дуже боляче. Він не любив скандалів, утримувати його мені не дозволяла гордість. Олег з тієї категорії чоловіків, які люблять і цінують жінку, тільки якщо вона йому важко дісталося.
Він сидів поруч, такий рідний, коханий, але вже не мій. Згадала, як він домагався моєї любові, як рвав троянди з клумби і бився з сусідськими хлопчаками. Ми з ним були знайомі все життя. Батьки жили в одному будинку, один дитячий садок, одна школа.
Не могла зрозуміти чому, все так огидно закінчується. Олег став переді мною на коліна і тихо сказав:
«Прости, але жити без неї я більше не можу. Спасибі, що подарувала мені дочку. Я дуже вдячний за той сімейний затишок, який ти створила. Ще раз пробач”. Він пішов. Розуміла, що назавжди.
Добре, що дочка з чоловіком поїхали відпочивати і не бачили мене в такому стані. Подзвонила наш бухгалтер, сказала, що на роботі багато хто знає, що Оксана забрала у мене чоловіка. У цей момент мені хотілося дізнатися якомога більше інформації про їхній роман.
Виявилося, що вони познайомилися не так давно, коли Олег чекав мене з роботи. Оксана у нас людина нова, тільки після закінчення університету. Дуже красива дівчина. Мені вона теж подобалася. Акуратна, виконавча, відповідальна співробітниця. Але чому так вчинила, не розуміла. Вона ж молода, могла б знайти хлопця свого віку.
Свята закінчилися, треба було виходити на роботу. Всю ніч не могла заснути. За законом підлості, першою людиною, хто зустрівся, виявилася Оксана. Вона, опустивши очі, привіталася. У колективі було дуже напружено. Жінки старшого віку взяли мою сторону і навіть оголосили їй бойкот. Молоді навпаки робили вигляд, що нічого не сталося.
Після роботи Оксану зустрічав Олег. Спостерігала у вікно, як вона біжить до нього, він її цілує, відкриває двері машини. Колеги теж спостерігали за їх відносинами. Було дуже неприємоно. Розривалася душа. Увечері, сидячи в порожній квартирі, розглядала себе в дзеркалі. Так, звичайно вік взяв своє, але як він міг перекреслити все те хороше, що було в нашому житті? Знайшла сторінку Оксани в соціальних мережах. Вона розмістила багато фотографій з моїм чоловіком. Розглядала її зовнішність. Шукала вади, але їх не було, вона ідеальна. Видно, що хороша господиня, турботлива, любляча дочка.
Минуло три місяці. Трохи прийшла до тями. Оксана взяла щорічну відпустку на місяць. Помітила, що коли її немає, ніщо мені не нагадує про мою поразку. Увечері, виходячи з роботи, побачила машину чоловіка. Серце завмерло, подумала, що приїхав миритися. Олег підійшов, сказав, що подав на розлучення.
Оксана повернулася на роботу. Привезла колегам подарунки, виявляється, вони їздили відпочивати за кордон. Показувала фотографії, розповідала, в яких місцях бували.
Нас швидко розвели. Суперечок щодо майна не виникло. Дочка спокійно поставилася до нашого розлучення. Уже через місяць на безіменному пальці Оксани красувалася красива каблучку. Через тиждень дізналася, що вона чекає дитину. Майже всі колеги, ніби забувши, що вона накоїла, знову почали з нею спілкуватися. Підтримувати. З роботи звільнитися я не можу, потрібні гроші, а нову знайти в цей час не легко. Та й не хочеться робити такий подарунок молодятам. Думаю, що Оксані теж не приносить задоволення бачити мене щодня.
Розумію, що чоловік щасливий, але кожен раз, коли бачу їх разом, мозок відмовляється це приймати. Вона забрала моє щастя. Не можу пробачити. Знаю, що в 40 років життя може початися заново, але не в силах подолати образу. Програла двічі. Перший раз, коли Олег пішов до неї. Другий, тому що не можу взяти себе в руки і почати жити.
Галина.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з відкритих джерел, arrowheadinn.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
