Я була при надії. З татом дитини ми не разом. Тому й вирішила добиратися з Бучі саме в далеку Аргентину, Адже дитина, яка народиться там, відразу отримає громадянство.
Аргентина, хочу вам сказати, – велика та загадкова країна, розташована на іншому кінці світу. Але що цікаво, тут проживає близько 200 тисяч вихідців із СРСР. І це досить вражаюча цифра, якщо враховувати, що у світі є безліч привабливіших і найпростіших варіантів для переїзду. Але якщо люди сюди їдуть, значить, на те є якісь вагомі причини.
Взагалі тут пиїжджих із різних куточків світу достатньо. Причому мешканці дуже лояльні до іммігрантів. Тут немає районів, де компактно проживали б люди якоїсь однієї національності. І в цьому хитросплетенні та різноманітності є безумовно якась краса.
Громадянство одержати досить легко. Після 2 років життя, розповів мені тато, у країні можна зібрати необхідні документи та відправити їх у міграційну службу. Депортація нікому не загрожує.
Дитина моя народилася вже в Аргентині, вона одразу отримує громадянство, а я – постійну посвідку на проживання, поки дитині не виповниться 18 років.
Самі люди тут переважно ввічливі та доброзичливі, щирі та безкорисливі. Але при цьому треба враховувати, що не варто до обіцянок аргентинців ставитися надто серйозно. Ці люди цілком можуть щось пообіцяти тільки для того, щоб зробити співрозмовнику приємно, а за кілька хвилин про свої слова і думати забудуть.
Вражає місцева природа. У цій величезній країні є озера, річки, водоспади, гори та пляжі. Сюди їдуть туристи з усього світу, щоб побачити на власні очі всю цю красу.
Окремої уваги вартує і кухня. Причому вегетаріанцям залишатися тут буде складно, адже в Аргентині люблять готувати м’ясні страви. Розвинене сільське господарство дозволяє отримувати найякісніші та натуральні продукти, які місцеві кулінари вправно перетворюють на смачну та різноманітну їжу.
Аргентинці. як і іспанці. мають сієсту, коли можеш під час обідньої спеки піти з роботи на кілька годин, щоб відпочити і навіть поспати. Але багатьох приїжджих неквапливість життя в Аргентині може дратувати – це я вже помітила.
Тут не поспішають обслужити в магазині чи кафе, тут доведеться довго стояти у чергах до державних установ. Складається враження, що аргентинці своїм часом не дорожать. А тому й часом інших людей вони цінувати не будуть – не чекайте.
Англійська мова тут не надто популярна, тому доведеться вивчати іспанську. Без знання іспанської мови майже неможливо знайти хорошу роботу. Та й загалом працевлаштуватися тут важко з огляду на те, що в країні високий рівень безробіття. І на добре місце скоріше візьмуть когось знайомого, ніж приїжджого фахівця.
Окремо хочеться сказати про любов місцевих автолюбителів до швидкої їзди. Дотримання правил дорожнього руху контролюється мінімально, а на дорожні знаки звертає увагу далеко не кожен водій. А тому рівень безпеки на дорогах низький та пригоди відбуваються із лякаючою регулярністю.
Як на мене, переїзд сюди справжня авантюрою. Не знаю. чи зможу залишитися на завжди, хоча тато. який приїхав сюди в 2000-х, запевняє. що звикну. Але мінуси є, причому вони суттєві. Те саме безробіття змушує багатьох жителів порушувати закон, промишляти крадіжками і навіть пограбуваннями. А це явно так собі позначається на безпеці.
Одне діло – приїхати до цієї країни, наприклад, із туристичним візитом, отриманих вражень вистачить надовго. Інша справа – робити те, що роблю я: намагаюся жити.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
