Я сказала свасі, що її продукцію розбирають мої сусіди. Вона ж мені і знижку робила на сметану, сир і молоко, бо я оптом брала. Я ж в той час їхала на інший ринок, де все це продавала дорожче. Цілий місяць я так сваху “обкручувала”. Заробила я пристойно. Але коли я з “кравчучкою” в суботу до неї на привокзальну приперлася, то почула все, що вона про мене думає. Тепер я залишилася без молочної продукції, яку вона мені задурно віддавала, і додаткового заробітку. Соромно мені, але нічого вже не поробиш!
Ви знаєте, сваха моя нічого не сказала, хоча я й бачила, що не приємно їй було. Все я зіпсувала. Легких грошей мені захотілося. Та треба було йти і працювати. Але ж ні, я на свасі вирішила “виїхати”…
Така неприємна в мене ситуація склалася тиждень тому, що й згадувати не хочеться. Я у свахи вже пробачення попросила, але відчуває моє серце, що цього замало.
Я все життя росла в місті. Чоловік мій також місцевий. Після весілля ми деякий час жили з батьками Степана, а коли дочці старшій було сім рочків, купили свою двокімнатну квартиру.
На даний час ми з чоловіком живемо вдвох. Що одна, що друга дочка створили свої сім’ї і живуть окремо. В Оксанки будинок гарний є, а ось Оленка на сусідній від нас вулиці квартиру купила.
Свати старшого зятя живуть в селі і мають чималу господарку. Раніше було дві корівчини, але на даний час лише одна. Зі свахою живе молодий син з сім’єю, тому підмога є.
Оскільки пенсії не вистачає, мої свати стараються раз чи два в тиждень виїжджати на базар з молочними продуктами та іншим добром, яке виростили важкою працею на городі.
Я сама в неї почала брати, бо знаю, що жінка вона чиста.
Сваха навіть почала мені солідну знижку робити, що не могло не тішити. Потім якось сусідка попросила їй молока і сметани взяти. Я ж наперед в свахи замовляла, щоб притримала, поки я на базар приїду.
З того щастя, що я допомагаю розпродувати товар, сваха мері все що я брала, за безцінь віддавала. Я давала, як вона каже “на маршрутку”. Інколи я давала п’ятдесят гривень, а інколи і сто. Хоча якщо так порахувати, то виходило на цілих триста.
І ось до чого я додумалася. Соромно, дуже соромно, але що вже поробиш…
Я сказала, що в мене сусідів багато і всі вони хочуть і сметани і масла домашнього, і бройлера свіжого.
Словом, сваха мені дешевше все віддавала, бо оптом, а я розверталася, їхала на інший базар, де дорожче, і продавала цю продукцію за завищеними цінами.
Великою бізнес леді я була близько місяця. І скажу відверто, ввійшла я в азарт. Я справді заробляла непогані гроші і мені це подобалося.
Але одного разу, коли я приїхала з “кравчучкою” до свахи, та сказала, що тепер і мені задурно давати не буде, і людям перепродувати.
– Знаєте, свахо, від кого від кого, а від вас я такого не очікувала. Ми в тому селі так наробляємось, а ви замість того, щоб нам шоколадку хоч раз купити, бо віддаємо вам майже за дякую, ще й вирішили на нашій праці руки нагріти.
Людоньки, мені наче хтось по пампулях вліпив.
Я і вибачення просила і плакала біля свахи, нічого не допомогло. Затаїла вона на мене образу.
Але ви знаєте, я думала, вона сину відразу це розкаже, але ні. Все тихо, ніби й нічого не сталося.
Ось так я втратила допомогу від свахи. Треба було брати, дякувати і йти. Але ж ні, заробити на ній я вирішила.
Вчіться на моїх помилках, щоб потім не гризли нігті, як я тепер…
Автор – Наталя У
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube“